• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

105 років тому, 29 квітня 1918 р. генерала-лейтенанта російської армії Павла Скоропадського проголошено Гетьманом України.
Українську Державу Павла Скоропадського українські історики оцінюють по-різному. Але в одному вони змушені таки погодитися: за його правління російських більшовиків в Україні не було. Ба більше, через тиждень після приходу до влади Павла Скоропадського Х. Раковський на українсько-російських міждержавних переговорах заявив про визнання совєтською Росією Української Держави, а на другий день після цього В. Антонов-Овсєєнко склав із себе повноваження верховного головнокомандувача Красної армії в Україні.
І друге неможливо заперечити: під час правління Павла Скоропадського Україна не вела воєн із сусідніми державами.
Тож прихід до влади Павла Скоропадського сотник Микола Сціборський (майбутній ідеолог українського націоналізму), як і багато старшин, сприйняли з великими сподіваннями. “День виборів Гетьмана, – писав Сціборський, – був для нас дійсним днем радості”. Вірилося, що нарешті в Україні з’явилася тверда влада. Про це з надією говорили “скрізь – у помешканнях, кафе, театрах”.
Але українські демократи, збаламучені класовою пропагандою винниченків, не захотіли підтримати гетьмана в його спробі збудувати Українську Державу.
“Ну, де є ті українці? – вигукнув якось Гетьман. – Ну, дайте їх мені! Таких, як мені треба, з якими я міг би говорити і працювати! Де вони є?!” А далі сказав: “Нічого українці без мене не зроблять! Скажіть їм це! Як мене не буде, то й України не буде!”
Ці слова стали пророчими.
Листопадове протигетьманське повстання і наступне зречення Павла Скоропадського (14 грудня 1918 р.) відкрили шлюзи кривавій російській повені: 1919-й став роком, коли Красна та Добровольча армії нестримним потопом залили Україну…
Робімо висновки з нашої історії. Відкиньмо руйнівну партійщину. Об’єднуймося навколо наших славних ЗСУ. А міжпартійні суперечки відкладімо до перемоги. Великої перемоги Українського народу в його екзистенційній боротьбі проти Росії.
Слава борцям за волю України різних епох.

Роман КОВАЛЬ, Історичний клубу “Холодний Яр”