9 лютого ц. р. виповнюється 100 р. від дня повстання в Лук’янівській в’язниці отаманів Холодного Яру, Київщини і січових стрільців. Століття героїчної загибелі наших лицарів Історичний клуб “Холодний Яр” планує відзначити вечором пам’яті.
Уперше в історії вшанування холодноярських героїв було проведено 27 жовтня 1995 р. в Чигиринському будинку культури – ще до заснування нашого клубу. Його організатор – Всеукраїнське політичне об’єднання “Державна самостійність України” (голова Роман Коваль). Але зараз хочу нагадати, як ми вшановували отамана Холодного Яру і Чорного лісу Мефодія Голика-Залізняка на його батьківщині з нагоди його 100-ліття, нагадати умови, у яких ми починали свою працю. 10 жовтня 1997 р. в с. Богданівці Знам’янського району Кіровоградської області з ініціативи Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України”, Історичного клубу “Холодний Яр” та за підтримки богданівських сільських організацій Народного руху України і Всеукраїнського об’єднання ветеранів війни і праці відзначено 100-річчя від дня народження отамана Холодного Яру та Чорного лісу Мефодія Голика-Залізняка.
Промовляли члени Історичного клубу “Холодний Яр” Лариса Шевчук, В’ячеслав Шкода, Анатолій Пиріг, голова оргкомітету Олександр Голінько та сільський голова Анатолій Олексійович Іващук, у промові якого було все – “і вашим і нашим”...
Олександр Голінько розповів деталі вечора: “По краях сцени висіли портрети Маркса і Леніна, які керівництво села не дозволило зняти навіть на час урочистостей. Вони аж ніяк не пасували до портрета Голика-Залізняка, який висів посеред сцени між жовто-блакитним і чорним прапором полку гайдамаків Холодного Яру з гаслом «Воля України або смерть!». Прикро, що, залякані агітацією місцевого комуністичного осередку, відмовилися виступити більшість учасниць хору Будинку культури села. Гірко й те, що не прийшли відзначити (хоч вони й запрошені) племінниця і племінник Голика-Залізняка – Людмила Костянтинівна Дубова (вчителька української мови!) та Анатолій Костянтинович Голік”.
У статті про цей вечір сл. п. В’ячеслав Шкода писав: “На вечорі мав виступити з головною доповіддю голова ДСУ, президент Історичного клубу «Холодний Яр» Роман Коваль, але він не прибув через хворобу. За його дорученням слово про «лицаря лісів» Мефодія Голика-Залізняка проголосила Лариса Шевчук. Вона пояснила присутнім, що цей матеріал, підготовлений Романом Ковалем, буде надруковано у книзі «Отамани Гайдамацького краю: 33 біографії»... Присутні стали свідками першого оприлюднення цілісної біографії земляка-отамана – людини з легенди... Затамувавши подих, учасники урочистостей слухали передсмертне послання Голика-Залізняка до батьків, рідних і близьких, до України, врешті, до них. Це було прощання із життям і заповіт без каяття...” (“Боротьба традицій лицарства і зради продовжується”, “Незборима нація” (Київ). – 1999. – Ч. 3 (158). – Лютий. – С. 2).
Ось цей поетичний заповіт: Прощай, мамо, спасибі тобі,
Що ти вивчила мене
Пізнавати добро.
Не плачся ти, мамо, на мене,
Що зарані тебе покидаю.
Я не погодився, признаюсь по правді,
Але умираю спокійно.
Прощайте ви, рідні брати,
І ти, моя рідна сестра,
Я плачу за вами.
Та мури товсті,
І не видно через них
Моїх дрібних гірких сліз…
Хай живе вільна Вкраїна! Присутні вшанували пам’ять борця за волю Україну хвилиною мовчання.
Намагалися зірвати вшанування колишній голова колгоспу Іван Родіонович Лелека і колишній директор СШ № 2 Шубодьоров. Вони вголос обурювалися вшануванням українського героя, а виступ сільського голови Богданівки Анатолія Іващука “був явно спрямований «на захист» присутніх від «крамольних» досліджень Історичного клубу «Холодний Яр»”. “Мені шкода, – сказав А. Іващук, – що сьогоднішнє зібрання, присвячене конкретній історичній даті, ми перетворили на мітинг... Влада, яка встановлюється в державі, починає історію підробляти під себе. Це призводить до непоправних помилок, які потім виправляти нащадкам дуже важко (?! – Ред.)”. На погляд В’ячеслава Шкоди, цей “захист” був невдалим...
В’ячеслав Шкода зафіксував і “мудрість” керівника хору Леоніда Петровича Боровика, який пояснив свою відмову допустити хор до участі у вшануванні земляка так: “Тепер, знаєте, кожен колектив має право на власну думку” (насправді єдиної думки не було, але перемогли комуністки – співачки хору).
Голова Кіровоградської ОО ДСУ Анатолій Пиріг висловив жаль, що дехто не змінив “рабської психології на психологію вільної людини”, а В’ячеслав Шкода слушно поставив питання: “До якого часу український отаман Голик-Залізняк перебуватиме під арештом?!”
І все ж, попри спротив малоросів, отамана Голика-Залізняка ми таки вшанували! Щира подяка учням і вчителям середніх шкіл № 1 і № 2 с. Богданівки! Діти прочитали твори Тараса Шевченка “Холодний Яр”, “Розрита могила”, “Чигирине, Чигирине”, “Стоїть в селі Суботові”. Гурт під керівництвом Олени Шмурко показав своєрідну хореографічну інтерпретацію “Бенкет у Лисянці” (уривок з поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки”). Викладачка музичної школи, бандуристка Ірина Марченко виконала пісні “Ой у полі криниченька”, “Ішов козак потайком”. Разом з донькою Валентиною заспівала Ганна Донець – учасниця хору “відмовників”. Вела концерт “місцева красуня” Наталка Наводнича. Її виступ став “апофеозом концерту”. Думаю, що ці чудові богданівські діти (і знам’янські діти, які також взяли учать у вечорі пам’яті) тепер захищають Україну в лавах ЗСУ.
Історичний клуб “Холодний Яр” пропонує гідно вшанувати наших лицарів 9 лютого – у день їхнього прощання з Батьківщиною, за яку вони поклали свої буйні голови (о 18.00 в Музеї Революції гідності, що в Будинку профспілок на Майдані Незалежності в Києві).
Козакам слава! Роман КОВАЛЬ, Історичний клуб “Холодний Яр”
На світлині – Мефодій Голик-Залізняк.  |
