 У 480 році до н. е. загін спартанців загинув, зупинивши у Фермопілах нездоланну раніше перську армію. На пам’ятнику героям, які врятували тоді свободу Греції, накреслено: “Перехожий, повідай громадянам Спарти, що ми загинули тут, вірні нашим заповітам”. Таких битв було чимало в Україні, а для комбата “Карпатської Січі” Олега Куцина його Фермопілами стало Вірнопілля. У цьому селі його невеличкий добровольчий підрозділ відбив у квітні – вересні всі атаки бойових груп 1-ї гвардійської танкової армії ЗС РФ. У квітні, коли треба було зупинити наступ на Барвінкове, ми були слабкі. Ворог рвався відсікти там основні комунікації наших військ на Донбасі. Командувач ОК “Схід” Олег Мікац, який уже кинув у бій навіть батальйон забезпечення, зателефонував своєму другові Олегу Куцину, командирові добровольчого загону “Карпатська Січ”, і попрохав його негайно виїхати в Харківську область і зупинити ворога в селі Вірнопіллі, одному з ключових рубежів перед містом Барвінковим (Олег Куцин казав Р. Ковалю, що він сам звернувся до Олега Мікаца з пропозицією допомогти. – Ред.). У Вірнопіллі 8 квітня загинув наш видатний герой – комбат 2-го добровольчого батальйону “Правого сектору” Тарас Бобанич-“Хаммер”. І тепер хтось інший, так само надійний, мав узяти на себе відповідальність за оборону і не відступити. Куцин вирушив миттєво. Він довіряв Мікацу, бо вони разом воювали ще з 2014-го в ДАПі. Олег виїхав у Вірнопілля з ватагою добровольців, у яких на початку не було жодного протитанкового ракетного комплексу, і навіть гранатомети рахували поштучно. На них наступали бойові групи зі складу 1-ї гвардійської танкової армії – 4-ї гвардійської танкової Кантемирівської дивізії та 3-ї червонопрапорної мотострілецької Вісленської дивізії. Якби ворог знав, які маленькі (за озброєнням) сили були в них на шляху! Завдання Мікаца видавалося тактично безнадійним – сотня бійців, більшість з яких ніколи в житті не воювали, зайняли село у глибокій низині, коли на висотах над ними вже стояли російські танки, що періодично прострілювали єдину дорогу, по якій треба було нестись на максимальній швидкості, щоб не схопити снаряд. Наших прикривала артилерія, але стріляла вона не завжди, бо не вистачало снарядів. Проте так було всюди. На багатьох ділянках фронту наші бійці своєю жертовністю вигравали для країни час на мобілізацію та озброєння. Обстріли села не припинялися, росіяни руйнували будь-які будівлі. Танки, гелікоптери, штурмовики, артилерія з мінометами, з нескінченним БК. Єдине укриття – підвал розбитої ще в березні школи, по якій постійно прилітало як по єдиній значній споруді з підвалом у всьому селі. Підвал – неймовірно холодний та вологий, тут хворіли всі. “Карпатська Січ” рівнялася на свого командира і була стійкою, оскільки мала командний склад – групу членів ВО “Свобода”, які воювали разом із 2014-го. Різкий та конфліктний у політиці, мудрий, глибокий у спілкуванні, Куцин на фронті мав позивний “Кум”, який дуже йому личив. Він командував авторитетом та прикладом. На нього рівнялися люди, які кожної хвилини жили під прицілом. У нього воювали бійці 17 національностей – американці, грузини, латвійці, французи, британці, росіяни, [вихідці з Південної Америки]. Йому не треба було знати мови, щоб встановити взаємодію та створити довіру в бою. “Кум” не боявся ворога, смерті та начальства і ставав лютим тільки тоді, коли брехня заважала воювати, коли через брехню його бійців наражали на смертельний ризик, коли втрачали можливість нищити російських окупантів. Він жодного разу не дозволяв доповідати обстановку, яка б не відповідала дійсності. Олег допускав, що Вірнопілля зможуть захопити, бо двічі росіяни збирали перед ним групи до 50 одиниць бронетехніки і в наших просто не було стільки протитанкових засобів, щоб все це зупинити, вони могли тільки битись до кінця та героїчно загинути. І комбат спокійно підготував село до ближнього бою, бійці з гранатометами, які засіли навколо будинків, мали відстрілюватись до останнього, завдати ворогу максимальних втрат. Його бійці свідомо зробили свій вибір віддати своє життя в бою якомога дорожче. У Вірнопіллі “Кум” організував якісну оборону, розвідку, забезпечення. Тут любили працювати аеророзвідники та протитанкісти, бо цілей навколо було багато для всіх видів зброї. Саме тут знаменитий “Адвокат” настріляв півтора десятка танків та іншої техніки зі “Стугни”. Росіяни не зайшли, тому що висоти навколо села стали кладовищем російської бронетехніки. Усі ці нерви війни невідривно тримав у своїх руках та у своїй душі комбат. Його хлопці відбили всі атаки. Вони втратили багато неймовірних товаришів. Вони пережили ці нелюдські умови, коли в холоді відмовляє організм, а вихід на вулицю є небезпечною грою. Вони отримали з часом необхідну зброю, дістали підтримку наших танків, артилерії. 19 травня на знак визнання високих заслуг добровольчого загону головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний утворив 49-й Окремий стрілецький батальйон “Карпатська Січ” за поданням ОК “Схід”, командиром став, звичайно, Куцин. Він дістав усі повноваження на відбір людей та на призначення на всі посади тих, кому він довіряв. Це була найвища честь на війні для Олега, це був результат 8 років бойового шляху, коли він у 2014-му кинув посаду директора заводу і пішов воювати за Україну на чолі маленького добровольчого загону, який створив самотужки. 1-ша гвардійська танкова армія через Вірнопілля так і не пройшла, Ізюмський плацдарм став для росіян пасткою, яку ЗСУ закрили у вересні. І на залишках села зараз тиша... Наша нація гартується неймовірними подвигами тисяч і сотень тисяч героїв. Пройдуть роки. Я не знаю, чи будуть якісь нагороди для Куцина, для мене це зараз неважливо, я пишу це для друзів, пишу, щоб читали мої діти, що я мав честь стати на війні товаришем громадянина, одного з тих, чия воля, розум та військова майстерність дали змогу зупинити нездоланну раніше армію російського царя. 19 червня під час чергового обстрілу Вірнопілля російською артилерією Олег Іванович Куцин загинув на своєму командному пункті від прямого влучання. Комбат “Карпатської Січі” наказ виконав. Він переміг у битві за Вірнопілля. Село, яке назавжди залишиться його Фермопілами... Юрій БУТУСОВ Цензор.НЕТ На світлині – Юрій Бутусов та Олег Куцин. 
| 
