Український степ манить пахощами. Особливо влітку, коли в повітрі змішуються запахи сонця, трав та легкого морського бризу. Степова Херсонщина заколисує своїх гостей, і коли потрапляєш у її обійми, здається, зупиняється час. Однак не варто забувати й “іншу” Херсонщину – край праведного українського гніву, край справедливих мозолистих рук, що плуга змінили на шаблю. Край гордих матерів, мудрих батьків та відданих дітей – борців за справедливість, борців за незалежність.
Історія саме такої Херсонщини рівними рядками лягла на папір у книзі Юрка Степового “Отаман Степової дивізії”, яка 2021 року побачила світ у київському видавництві “Українська видавнича справа”. Під однією обкладинкою тут представлені два твори Юрка Степового – про повстанського отамана Блакитного (Костя Пестушка) та його бойових побратимів, а також про легендарну розвідницю Віру Бабенко. Доповненням є наукові розвідки Романа Коваля про повстанців та спогади Юрія Магалевського й Івана Горішнього про Віру Бабенко, яку вони знали особисто.
Під творчим псевдонімом “Юрко Степовий” свої книги писав Федір Пестушко – рідний брат отамана Блакитного. І це відчувається по тексту книги, бо лише рідна людина змогла б так подати внутрішній світ отамана, його переживання, його мудрість і жертовність. Так, звичайно, це не історичні дослідження, мають тексти Степового і деякі фактологічні неточності. Та хіба це головне? Хіба ми обговорюємо монографічне дослідження а чи мова йде передусім про документ епохи? Так, саме документ, тієї епохи, що породила новітніх лицарів. І “Зв’язкова Віра”, і “В Херсонських степах” побачили світ уперше на еміграції, 1947 року, у Мюнхені. Своє місце в новому світі шукали й тисячі Ді-Пі (переміщених осіб)…
Головний герой творів Степового – отаман Степової дивізії Блакитний – Кость Пестушко. Молодий хлопець із села Ганнівки, тепер Олександрійського району на Кропивниччині. Учасник Першої світової, військовик армії Української Держави та Армії УНР. Харизматичний взірець для своїх бійців, організатор повстанської дивізії і перший рубака в бою на своїй тачанці…
А ось Віра Бабенко, легендарна зв’язкова українських повстанців, яка долала тисячі кілометрів окупованих територій, коли того вимагала справа. Загинула в 19 років…
Силуети українських героїв, якими просякнута книга “Отаман Степової дивізії”, яскраво засвідчують, що степовики в добу зриву – не гречкосії, не свинопаси. Вони почули заклик отамана Блакитного: “За нашу кров! За нашу честь! За кривди нашого народу!”
Книга “Отаман Степової дивізії” написана напрочуд легкою мовою. Сюжетна лінія динамічна й захоплива, а діалоги в книзі логічні й не перевантажують текст. В ідеалі ця книга має бути в кожній шкільній бібліотеці. У сучасних реаліях я б порекомендував її українським бійцям…
І нехай у когось досі Херсонщина асоціюється із соковитими кавунами й запашними динями, для мене ж вона – край повстанців Степової дивізії, край, де росіяни знаходять свою смерть та забуття. Як 100 років тому, так і зараз.
Юрій ЩУР, історик |
