• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

На початку літа 1945 року загін НКВС рейдував у верхів’ях Чорного Черемоша, вишукуючи бункери і криївки повстанців. У лісі совєти натрапили на ведмедицю з малям. Коротка черга – і чекісти вже смакували ведмежатиною, нашвидкуруч спеченою на вогні. Гуцули, до речі, ведмежого м’яса не їдять через одвічне табу. Перелякане ведмежа втекло. Через кілька днів голодне і знесилене ведмежа, що жалісливим скавулінням кликало матір, знайшла в лісі повстанська боївка “Хмари”.
На постої стрілець УПА Василь Білінчук-“Сибіряк” (псевдо дістав через втечу із сибірського заслання) спробував нагодувати ведмежа молоком із пляшки, і йому це вдалося. Ведмедик оклигав і прив’язався до партизанів. Ходив за ними, як песик, супроводжував боївку в непростих переходах. За звичайного життя ведмеді здебільшого харчуються рослинною їжею. Але повстанський ведмедик їв те, що й партизани: хліб, кулешу, пив солодке і кисле молоко. Та через півроку прийшла зима, і ведмежа почало впадати у сплячку. Аби не залишати друга, Василь Білінчук ніс його на собі під час переходів.
Із цього періоду збереглося декілька унікальних світлин, на яких серед бійців УПА значиться і вже доволі великий ведмідь. Кремезний “Сибіряк” мав міцне здоров’я, носив не тільки ведмежа, а ще й кулемет Дегтярьова. Збереглося фотографічне свідчення цієї історії. На світлині бачимо Василя Білінчука під час переходу боївки взимку 1945 року.
Василь Білінчук загинув у 1952-му, коли важко поранений прикривав відхід боївки. Йому було всього 26 років. Того ж року в нього народився син – згодом відомий письменник Василь Портяк, автор сценаріїв до фільмів про УПА – “Залізна сотня” та “Нескорений”.
Вічна слава полеглим за Україну!