 (17.01.1937, Сочі – 20.03.2021, Кривий Ріг) Кривий Ріг попрощався з видатним і водночас надзвичайно скромним криворіжцем, роль і значення якого до кінця поки що не усвідомили його земляки.
Відійшов у засвіти Микола Іванович Коробко – людина, з якою асоціюється епоха набуття Україною державної незалежності та українського відродження, навколо якої трималися українськість, людяність, порядність, моральність і в громадському житті Кривого Рогу.
На великому історичному зламі Миколі Івановичу Коробку судилося стати першим рухівським народним депутатом від Кривого Рогу у Верховній Раді України 1-го скликання. Як член проукраїнського депутатського об’єднання “Народна Рада” у Верховній Раді України, він був одним із тих, хто ініціював ухвалення доленосних документів – Декларації про державний суверенітет України та Акта проголошення незалежності України, які стали наріжним каменем у фундаменті Української держави. Він був справді народним депутатом, який забезпечував безпосередній прямий зв’язок між вищим законодавчим органом країни і простими виборцями Кривбасу, а не з місцевими можновладними кабінетами. Водночас ні царських палаців, ні казкових статків, як більшість його колишніх і новоспечених т. зв. колег по парламенту, за час свого депутатства не збудував і не накопичив, викликавши своєю надзвичайною порядністю та моральністю цілком природну повагу у своїх виборців і неабияку ворожість у можновладному таборі.
Один зі співзасновників Спілки офіцерів України, голова Всеукраїнської екологічної асоціації “Зелений світ”, керівник Криворізького міського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, ГО “Криворізьке міське правозахисне товариство”, діяльний учасник багатьох інших правозахисних, екологічних і культурно-просвітницьких організацій, зусиллями яких творилося українське гуманітарне поле, зіткане з правових, соціокультурних, екологічних і безпекових засад українського світу.
Як геолог за фахом, Микола Коробко був ініціатором створення в наймальовничіших, унікальних з природничого погляду куточках Кривбасу, який далеко не безпідставно вважається зоною екологічного лиха, украй необхідних природних заказників, зокрема таких, як ландшафтний заказник загальнодержавного значення Балка Північна Червона. За версією фахівців, 360 – 400 млн років тому в тому районі впав метеорит, утворивши величезний кратер, на місці якого власне й виникло таке унікальне явище, як Балка Північна Червона.
Як справжня оаза Кривбасу з червонокнижною рослинністю, рідкісними відслоненнями пісковиків зі скам’янілими рештками рослин, сланцевими та залізистими горизонтами продуктивної залізорудної товщі палеопротерозойського віку і скельними виходами, Балка Північна Червона взагалі потребувала постійної опіки та захисту, оскільки посягання на її територію з боку нечистих на руку ділків і чиновників з метою розробки гранітів були постійними. Як свідчать найближчі соратники Миколи Івановича Коробка, Балка Північна Червона стала його лебединою піснею, адже кілька років тому в нерівній сутичці з місцевими, обласними і центральними органами влади, якими фактично було санкціоновано розробку кар’єру на території заказника, йому таки вдалося відстояти природну перлину Кривбасу. Але то була лише тимчасова перемога, адже останнім часом “наїзди” ділків і невігласів на заповідну балку знову відновилися. Десь у середині березня Микола Коробко оглядав з колегами її територію. Як свідчать його друзі, “носився схилами балки, немов молодий олень”, і навіть значно молодші товариші за ним не встигали. Був сповнений сил і енергії… І ось несподівана звістка про трагічний кінець.
Дочасна смерть людини такого масштабу є непоправною втратою для українського патріотичного середовища Криворіжжя і всього українства в цей надзвичайно непростий час відстоювання Україною свого суверенітету, територіальної цілісності і свого права на існування в українському форматі в борні з віковічним ворогом української незалежності імперською Росією.
Енергія державницького чину, вагомий культурно-просвітницький і моральний спадок, який залишає по собі невтомний державотворець, громадський діяч, просвітник і великий моральний авторитет Микола Іванович Коробко, дають надію на те, що зусилля всього його життя, спрямовані на відродження української України, не будуть марними і його справу продовжать гідні спадкоємці.
Мир душі Твоїй, вірний Сину України, вічна пам’ять і шана! Щире співчуття родині. Від імені активу ГО “Громадський клуб «Український час»” голова правління Володимир СТЕЦЮК
Від імені Історичного клубу “Холодний Яр” та газети “Незборима нація” Роман КОВАЛЬ 
|
