Нещодавно в серії “Отаманія ХХ століття” вийшла книга Романа Коваля “Батькам скажеш, що був чесний”. Автор, ґрунтуючись на архівних документах, подає понад 60 біографій учасників українсько-російської війни 1917 – 1930 років. Він називає своїх героїв Тарасовими онуками і дітьми Миколи Міхновського. Тому що саме “Кобзар” Тараса Шевченка і “Самостійна Україна” Міхновського, пісня українська і театр пробудили національні почуття. І колишні малороси взяли в руки зброю, щоб визволити Батьківщину, ствердити своє українство.
Вони боролися за Незалежну Україну і в лавах Армії УНР, і в повстанських загонах. Багато з них загинули. Чимало мусили залишити Батьківщину і податися на чужину. Там вони написали й видали спогади про героїзм і трагедію Визвольної війни. Ці мемуари відкривають нам правду про ті грізні роки і водночас наснажують на продовження боротьби і її переможне завершення.
Серед українських військовиків, отаманів, підпільників і повстанців багато уродженців Півдня і Сходу України. Були й представники інших націй. Наприклад, полька Тіна Пекарчук (дівоче прізвище Ізбицька) із Сімферополя. Вона добровільно пішла до українського війська. Один із її побратимів писав у газеті “Вільне слово”: “Я подивляв відвагу пані Тіни. Вона була тоді й сестрою, і вояком. Коли йшли в атаку на ворога, то Тіна завжди йшла попереду з рушницею в руках, а коли відступали, то Тіна в останній лаві відстрілювалася й одночасно забирала з поля бою на вози поранених вояків та опікувалася ними як сестра-жалібниця”. В українському підпіллі діяли литовець Едмунд Бреннейсен і німкеня Генрієта Ган. Чоловіка Генрієти, старшину Армії УНР, розстріляли чекісти. Генрієта Ган на суді заявила: “Як можуть чужинці судити українців в Україні?”
Роман Коваль зазначає: “Дивом Української революції стало не тільки перетворення малоросів на українців, а й переродження людей іншого етнічного кореня на українців”.
Коваль стелить дорогу читачеві у драматичне минуле: “Друже, – звертається він, – пройдися стежками-дорогами богданівця Сім’янціва, сотника Монкевича, гарматника Сірої дивізії Івана Ковшара, звенигородського кошового Семена Гризла. Та «завороженого від кулі» доктора Гелєва! Вчись бити московського ворога в полковника Болбочана та Олекси Алмазова! Послухай після бою пісні кобзаря з Кубані Михайла Теліги! А як дістанеш поранення, тебе вилікує лікар Богданівського полку Кость Бризгун!.. Стань таким, як вони! Стань лицарем – попередником для наших нащадків! Покажи приклад, як треба боротися за рідний край, за свою мрію!”
Дослідник присвятив свою книгу добровольцям Запорозького корпусу Армії УНР, ДУК “Правий сектор”, полку “Азов”, батальйону “Айдар”, ОДЧ “Карпатська Січ”, які чесно виконали обов’язок перед Батьківщиною.
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ |
