• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Петро Шкляр у телефонній розмові сказав, що айдарівець із Черкащини Руслан Бобуров-“Німець” пішов на війну з моєю книгою “Коли кулі співали”, “все носився з нею, цитував”. Познайомилися ми з Русланом у Катеринополі під час прем’єри фільму “Семен Гризло, звенигородський кошовий Вільного козацтва”. Загинув він 31 січня 2015 р. від м. Щастям зі своїм товаришем Вадимом Жеребилом-“Діджеєм”. Про них я написав посмертну згадку “Тільки «Ураган» міг їх спинити”.
Читач моєї книжки “Багряні жнива Української революції” Євген Городничук з м. Лозової, що на Харківщині, пішов до “Айдара” влітку 2014 року. Євген навіть узяв собі за псевдо ім’я свого земляка Гриця Хмеленка з хутора Хмарин під Лозовою – командира Богдано-Дорошенківського куреня 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР. Про нього я написав нарис “Максим і Гриць”. Гриць Хмеленко загинув 4 вересня 1920 р. під родинним селом Дмитра Вітовського Медухою в успішній контратаці на березі Дністра. Похований він у Станіславові.
Пішов під Іловайськ із книгою “Отаман Зелений” і Антон Цедік-“Еней”, нащадок повстанського роду Цедиків із Трипілля, козаків отамана Зеленого. Про “Енея” я писав не раз. Згадував добрим словом і “Гриця” Городничука, публікував його спогади про загиблих товаришів у “Незборимій нації”. Зараз “Гриць” живе в Луцьку.
Радію, що продовжує боротьбу за честь української зброї Андрій Чорний з Харкова. 2007 року з книжки “Коли кулі співали” він довідався, що є правнуком чорноліського повстанця, який воював за Україну в загоні отамана Мефодія Голика-Залізняка. Андрія це дуже схвилювало. Почав розпитувати бабусю, і вона підтвердила, що прадід воював за Україну. Андрій Чорний не раз брав участь у вшануваннях героїв Холодного Яру, а тепер 5-й рік б’ється за Україну на передовій, на цей раз під Маріуполем.
2015-го пішов захищати Маріуполь із книгою “Похід Болбочана на Крим” Володимир Калюжний з Одещини. А скільки добрих справ на фронті зробили “Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського, “Історія Холодноярської організації” і “Чорні перемагають”, які мені пощастило впорядковувати і видати (останню разом з Валерієм Мартишком)!..
Наприкінці березня ц. р. друг “Серпень”, заступник комбата 93-ї бригади, написав мені: “Зараз читаю «Скажи батькам, що був чесний». Ваша книга випромінює величезну енергію і надихає мене на службу в лавах 93-ї бригади «Холодний Яр»”.
Я тихо радію, що мої книжки воюють на фронті. Але як жаль полеглих друзів – вони ж найдорожчі для мене люди!
Козакам слава!

Роман КОВАЛЬ