 10 березня 2020 р. на 94-му році життя в с. Секретарці Кривоозерського району Миколаївської області упокоїлася Ганна Никифорівна Скрипка, племінниця отамана Якова Кощового…
– Ми гайдамаки!
Саме так називали себе хлопці Кощового.
І не щадили себе в боротьбі проти московської комуни.
В обороні свого краю виявляли хоробрість, винахідливість, затятість і життєдайну жорстокість. Ось бачу, як у ранкових сутінках 1 квітня 1921 р. вони тихо “знімають” застави і заходять в Ольгопіль, де “мирно відпочивала” 12-та совєтська дивізія, що мала завдання придушити повстанський рух на Ольгопільщині. Нищать охорону в’язниці й арештного дому і випускають півтори сотні бранців. Під час нальоту гайдамаки відправили до костомахи в гості “тов. Альбєрта”, який немилосердно грабував селян. У той ранок дідько взяв і комдива-12 “тов. Геву”, який особисто відповідав за ліквідацію отамана Кощового. Ось такі були хлопці!
Звичайно, у добу СССР Ганні Никифорівні несолодко жилося в рідному селі. “Бандитська кров”! Земляки навіть її хату зруйнували. Директор школи, де Ганна Никифорівна вчителювала, перевиховував її доганами. 50 доган уліпив! Погрожував: “Або я тебе перевиховаю, або зведу в могилу”.
Ганна Никифорівна писала до мене: “Я народилася через чотири роки після смерті дядька, але «бандитське поріддя» прилипло на все життя. Запитувала маму: чи дядько злодій? Мама казала: петлюрівець, самостійник, націоналіст. Воював за Самостійну Україну, щоб люди жили гарно… Торік наснився дядько: четверо сильних, рослих чоловіків внесли на подвір’я труну з ним. Він – у формі петлюрівця. Піднявся і сів. Я хочу покласти – а він упирається, дихає – живий!.. Може, хто хоче його добрим словом згадати?”
Ганна Скрипка ніколи не відмовлялася від свого дядька – рідного брата своєї мами.
Ганна Никифорівна допомогла мені у відтворенні його образу для книги “Отамани Гайдамацького краю: 33 біографії”, що вийшла 1999 року. Оновлену версію розповіді я опублікував у книзі “Батькам скажеш, що був чесний” (2019).
14 вересня 2016 р. в с. Секретарці Кривоозерського району, де народився легендарний отаман, з ініціативи Історичного клубу “Холодний Яр” відбулася його публічна реабілітація – за участю учнів, місцевої інтелігенції, рідних, вояків АТО з Одещини, племінниці Ганни Скрипки, отаманових онука Миколи, правнука Анатолія, інших рідних, звичайно, і членів Історичного клубу “Холодний Яр”. Треба сказати, що в селі, де лише 1005 мешканців, у час війни (станом на вересень 2016 р.) 43 земляки отамана пішли до війська захищати Україну. Ось що значить традиція!
“Зараз у Кощового залишилася тільки я, – писали мені Ганна Скрипка. – Хочу, щоб мого дядька Україна згадала так, як він того заслуговує: добрим словом”.
Друзі, тепер в отамана Кощового залишилися тільки ми.
Не забуваймо борців за національне визволення!
Час ушанувати наших національних героїв!
Вічна Їм слава! Роман КОВАЛЬ,
Історичний клуб “Холодний Яр”
Дж.: Незборима нація (Київ). – 2020. – Ч. 4. – С. 2. 
    |
