• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Дім без батька. Глибока ніч. Батьківський будинок. Всі розійшлися по домівках. Тільки я та мій батько. Спати не хочеться зовсім, сиджу в кріслі, поряд лежить батько, у домовині. Плачу немає, але сльозам це невідомо – іноді стікають по щоках. Думки та спогади рояться в голові... Після закінчення інституту дістав направлення на роботу в Київ. Мати була проти, але батько вирішив, що я повинен набувати життєвого досвіду самостійно. З того часу батьки залишилися самі. Роки невпинно спливали. Спочатку відійшла у засвіти мати, а тепер поєднався з нею й батько. Спливають у пам’яті його розповіді про дитинство, особливо про війну. Як проходили селом, змінюючи владу, війська. Як тремтіли віконні шибки, коли бомбили Львів. Як палаючий німецький бомбардувальник повільно падав край села. Як доля дивом вберегла від німецьких куль. Як молоді хлопці з УПА весело фліртували з дівчатами біля їхньої хати. Арешт сестри. Депортація родини в далекий Сибір. Життя на чужині. Повернення на Батьківщину. На Різдво я з родиною завжди приїжджав до батьків. На Святвечір, після молитви, першим завжди промовляв голова родини – батько... Ніч минула. Похорон. Всі розійшлися. Дві могили та два хрести... поряд. Перед від’їздом у Київ сидимо за столом, трішки вина, тиша, я промовляю слова. Тепер це мій обов’язок, моя відповідальність... Буду приїжджати в рідний дім і надалі.
Яким він буде, дім без батьків? Ще не знаю...

Ігор ГАВРИЩИШИН

Історичний клуб “Холодний Яр” щиро співчуває другові Ігорю.
Нехай батько спочиває з миром!
Вічна пам’ять!