22 грудня в с. Гошеві, що лежить біля підніжжя Ясної гори, де р. Свіча омиває свої береги, відбулося велике свято. Це Гошівська “Просвіта” своє тридцятиліття відзначила присвятою пам’яті о. Ярослава Лесіва та 30-річчю легалізації УГКЦ; пам’яті Зеновія Красівського, його 90-річчю від дня народження; пам’яті В’ячеслава Чорновола та 30-річчю організації Народний рух України.
У кожного з них своя життєва дорога та спільна мета: служити Україні.
Ярослав Лесів та Зеновій Красівський виростали на бойківській землі, де жила стрілецька та повстанська пісня, серед облав, розбитих криївок та свіжих могил. І Ярослав Лесів, і Зеновій Красівський стали політв’язнями. Кожен пройшов свою хресну дорогу. Їхні болі та страждання, їхня любов до України виливалися у Слові.
Доля Ярослава Лесіва була невблаганна: етапи, Владимирський централ, Сибір…
Він стає священником. Організовує перші великі літургії в Зарваниці, від імені УГКЦ виступає у квітні 1989 р. на 50-тисячному мітингу на Лужниках у Москві, організовує голодування в Москві з метою легалізації УГКЦ. Це був новий тип священника, трагічна смерть якого повела багатьох у рідну українську церкву.
На святі Зеновій Красівський постає як видатний поет, публіцист, непохитний борець за волю України та її самостійність, невтомний захисник християнської віри і церкви, голова проводу ОУН у краї.
Так, його ловили кулі, “дурдоми”, тюрми. Але, як Сковороду, не піймали. Дріт не залишив і сліду на завжди доброзичливому обличчі, на вибіленій болем його душі. Він писав: “А в мене чи не весь вік, бо й на волі я не виходив із трибу… Я боявся хіба що розминутися з честю”.
Серед багатьох пісень, що звучали на святі, Зеновію Красівському була присвячена пісня “Насунулись чорнії хмари”.
На небосхилі української історії для кожного українця залишиться постать В’ячеслава Чорновола. Він у 30-річний ювілей Руху в Україні постає перед нами як людина, що жила всупереч багатьом істинам і стала пророком у своїй Вітчизні. А було… Його ім’я переказували пошепки, з душі в душу, із серця в серце. Тепер він став для нас символом українства. Один урок з його смерті чи всі засвоїли?
Ведучі свята Ольга Мельникович (автор сценарію вечора пам’яті) і Ярослав Кіцул, завершуючи свято, звернулися із закликом до присутніх: “Як то сталося? На Коновальця – бомба, на Бандеру – синильна кислота, на о. Я. Лесіва – вантажівка, на Чорновола – КАМАЗ, на Ющенка – діоксин… Люди! Будьмо мудрими! Будьмо одно і заодно. Во ім’я своїх дітей, во ім’я України. Коли увечері у ваш дім прийде Різдво, ялинка, згадаймо хоч на хвилину про того, який в окопі мерзне на війні, який своє Різдво зустріне в полі під кулі свист… Не говори… А помолись за мертвих і живих”.
На святі колядки та щедрівки прозвучали у виконанні гімназистів Розточанської сільської гімназії, патріотичні пісні та пісні на вірші о. Ярослава Лесіва виконував гурт “Кремінь” (музика Михайла Мельниковича, він же керівник гурту “Кремінь”, голова “Просвіти” в Гошеві з 1990 р., організатор свята).
Шануймо діячів минулого! Вони і далі повинні бути з нами.
Ольга МЕЛЬНИКОВИЧ
с. Гошів Долинського району
|
