(спомин)
Було це в Україні, на леваді, під селом НН (мабуть, Ситківцями), між Гайсином і Вінницею, весною 1920 року. Після того, як поляки розбили під Бердичевом І бригаду УСС, рештки розбитків під командою сотника Б. Білинкевича опинилися під Гайсином. Становище було безвихідне, й тому команда вирішила вислати делегатів до поляків з капітуляцією, тим більше, що Головний отаман С. Петлюра прибув зі своїм штабом у Вінницю.
Чергового дня вернулися наші делегати з точними наказами для нас від польської команди відтинку – вимаршувати в напрямі Вінниці до села НН і там скласти зброю. Ми в порядку, згідно з наказом, вимаршували слідуючого дня ранком.
Була з нами стрілецька оркестра, якою диригував тоді О. Кухтин. Біля полудня, наблизившись до села, ми побачили польські відділи, які стояли на леваді в чотирикутнику з отвореним для нас входом. Коли ми, сотня за сотнею, разом з обозами, ввійшли в середину того чотирикутника, поляки замкнули за нами вхід.
Потім упав наказ: “Скласти зброю і все майно, включно з інструментами оркестри”. Ми стали мовчки виконувати наказ. Один Кухтин чомусь отягався з його виконанням. Він уставив оркестру в півколо, посередині чотирикутника, перед нею поставив пульт, вбрав білі рукавички й батутою дав знак оркестрі. В цій хвилині понеслися звуки стрілецької похоронної пісні “Видиш, брате мій…”
Ми всі, як зачаровані, в один момент станули на “Позір!” і так переслухали цілу пісню. Коли оркестра перестала грати, Кухтин склав батуту й рукавички на пульт, оркестранти свої інструменти – на землю і відступили.
Довгий час ми ще стояли мовчки й тоді щойно прийшли до повної свідомості, що сталося. І тоді не з одного ока загартованих у боях УСС-ів потекла гаряча сльоза.
Навіть поляки не посміли перешкодити нам у хвилині нашого болю, а мовчки стояли довгий час.
Найтяжчі переходи на нашому стрілецькому воєнному шляху не залишили в мене такого потрясаючого враження.
Володимир ГІРНЯК
Голос Комбатанта (Нью-Йорк). Журнал Об’єднання бувших Вояків-Українців в Америці (ОбВУА). – 1958. – Листопад – Грудень. – Ч. 1 (7). – С. 23
“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України
|
