“Долі жіночі”
Десь у березні 1921 р. вона прибула з далекої Катеринославщини до Тарнова, де в той час перебував уряд УНР, як зв’язкова від повстанського комітету і привезла із собою цінні інформації про те, що діялося в Україні після того, як уряд і військо залишили рідні терени. Задеклярувала вона також підлеглість урядові УНР повстанського комітету, який її послав.
У Тарнові її скерували до Львова до полковника Олександра Кузьмінського (нині генерал-хорунжий), що був начальником Повстансько-партизанського штабу і у своїй діяльності підлягав генералові Юркові Тютюнникові. Цей штаб мав завдання налагодити зв’язки з Україною, виробити відповідний плян повстанської акції, висилав людей в Україну, призначав людей на начальників повстанських груп і т. ін.
Надя з’явилася до полковника Олександра Кузьмінського та, поінформувавши його про ситуацію в Україні, заявила, що буде зв’язковою між штабом Тютюнника і повстанським комітетом. Кілька разів вона ходила в Україну, повертаючись назад і за кожним разом приносячи цінні ситуаційні звіти.
На прохання Олександра Кузьмінського вона одного разу привела із собою його дружину і сина, що тоді ще залишалися за залізною заслоною. Крім функцій зв’язкової, Надя виявила і досконалі здібності розвідниці. Була розумна, інтуїтивно відчувала, які саме інформації можуть бути цікавими і придатними до використання. Дуже часто, якщо не переважно, ці її інформації (про розташування совєтських військ, про різні розпорядження совєтських влад і т. п.) вона підтверджувала різними документами, які також приносила із собою. Тим самим її ситуаційні звіти не викликали сумніву і завжди ставали у пригоді. З другого ж боку, з докладною прецизією виконувала вона і ті завдання, які час від часу давав їй Повстансько-партизанський штаб генерала Юрка Тютюнника.
Надя ніколи не брала грошей чи допомоги, які не раз пропонував їй штаб. Говорила, що працює для ідеї і Українського народу. По кількох місяцях цієї вірної служби, коли вона довго не поверталася, ППШ дістав відомість, що большовики її знищили. Напевно, зрадили її ті різні документи, які вона завжди так ретельно збирала, щоб ними удоводнити в ППШ правдивість своїх інформацій і які під час арешту могла мати при собі. Її змушувано подати відомості про діяльність ППШ, але даремно. Вона спокійно прийняла смерть як героїня, що добре знала, яку нагороду можна сподіватися від ворога за ту працю, що їй вона себе присвятила.
Син генерала О. Кузьмінського, св. пам. Олександер Кузьмінський, скінчив гімназію у Львові, учився в університеті, був учасником бою під Бродами (командир батарії, його командиром був св. пам. майор М. Палієнко). 3-під Бродів йому вдалося пробитися. Вступив в УПА і в її лавах у 1947 р. згинув, оточений комуністами в Західніх Карпатах. Він і його побратими висадили себе в повітря, щоб не дістатися живими до рук ворога.
Вічна пам’ять незабутнім Героям!
Ларіон ЛИПОВЕЦЬКИЙ, старшина Армії УНР
І. Л-ий. Надя Ковальчук // Дороговказ: орган вояцької думки і чину. – Торонто, 1966. – Березень – квітень. – Ч. 10 (29). – С. 12 – 13.
|
