• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

У Кривому Розі відзначив своє 90-річчя український лицар Роман Пастернак. Він останній на Дніпропетровщині вояк УПА.
Роман Пастернак народився 14 січня 1928 р. в с. Утиховичах Перемишлянського району Львівської області. У 15 років став членом Юнацтва ОУН, а в 1944-му, ще за німців, добровільно пішов в УПА. Проходив військовий вишкіл на Рогатинщині.
Перше бойове хрещення дістав у бою з німцями в с. Тучному Перемишлянського району Львівської області… У 1945-му, за російської окупації, воював у складі теренової боївки “Богдана”. 28 червня 1947 р. під час виконання бойового завдання потрапив у засідку. Майже 2 роки перебував під “слідством” у Львівській тюрмі на Лонцького. У березні 1949-го його перевели до Києва в Лук’янівську в’язницю, де його засудили до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у воркутинському таборі посиленого режиму. Працював у шахті. Не раз його кидали в карцер за участь у страйковому русі.
По 10 роках неволі його ще 10 років тримали у Воркуті під наглядом комендатури без права виїзду з міста. Тоді ж у Воркуті зустрів свою долю – таку ж, як і він, каторжанку-упівку Марію. Прожив з нею 30 років щасливого подружнього життя, виховав доньку і сина, дочекався внуків.
Лише 1966-го нарешті отримав паспорт і можливість виїхати з Воркути, але без права поселення в Західній Україні. Не мав права жити і в обласних центрах та великих містах, а лише за 101 км від них.
Оселився у Кривому Розі, працював слюсарем-складальником на заводі гірничого обладнання “Комуніст”. Наприкінці 1980-х почав долучатися до громадського життя. У 1989 р. одним із перших вступив до Народного руху України. Згодом організував і очолив Центрально-міську районну організацію НРУ. З 1992-го – голова Криворізької МО Всеукраїнського братства ОУН-УПА, член Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України”. Лицар ордена “За заслуги” ІІІ ступеня.
Бажаємо п. Романові дочекатися перемоги українського війська на Донбасі та визнання державою його заслуг перед Батьківщиною.

Володимир СТЕЦЮК, журналіст
м. Кривий Ріг