 Неподалік станції Корсунь проживала велика дружна сім’я священика Григорія (Георгія) Яковича Олтаржевського. Разом із дружиною Наталією Іванівною вони пустили у світ дев’ятеро дітей. Їхні сини Яків, Іван і Дмитро закінчили Київську військово-фельдшерську школу.
Під час Першої світової Іван служив у Дієвій армії. Лікуючи хворих на тиф, заразився. Міг урятувати себе, але свою ампулу камфори вколов хворому на тиф полковнику – хоч лікарям і заборонялося використовувати свою ампулу для лікування пацієнтів, але… у медчастині іншої ампули з камфорою не було. Полковник вижив, а Іван у 19 років помер.
Дмитро Олтаржевський служив лікарем в Армії УНР. Разом з нею був інтернований у Польщі. У 1926 р. тяжко захворіла сестра. Ліків, які могли її врятувати, в Корсуні не було, і Дмитро наважився привезти їх. Виїхав з Польщі до Корсуня поїздом. За два кілометри від дому, на ст. Сотники, його вбив енкаведист.
Інша Дмитрова сестра, Ніна (моя мама), працювала вчителькою початкових класів пристанційної школи. Про вбивство брата Дмитра її повідомив невідомий військовий.
Коли вона йшла зі школи, її наздогнало авто, з якого вискочив військовий. Наказавши не обертатись, сказав: “Щойно на ст. Сотники вбито вашого брата”. І назвав ім’я та прізвище вбивці. “А коли питатимуть, як ви узнали про це, говоріть, що на базарі сказала якась жінка”.
Ніна зі своєю матір’ю Наталією Іванівною прибігли на ст. Сотники. Побачили на пероні калюжу крові, посипану піском. Почали розпитувати, де тіло вбитої людини, але люди відводили очі. Багато пізніше Наталії Іванівні на базарі якась жінка розповіла, що особисто бачила, як енкаведист убив Дмитра. Тіло забрали і закопали в посадці.
1933 року голодною смертю померли Григорій Якович Олтаржевський та п’ятеро його синів і дочок. Поховані вони на місці захоронення померлих від голоду жителів с. Гарбузина. Ми, його онуки, знайшли могили рідних, розчистили ділянку від кущів та бур’янів, поставили хрести з табличками з іменами замучених голодом.
Люди за нашим прикладом розчистили територію захоронень. Тепер тут щороку вшановують пам’ять невинно вбитих односельців. Володимир ДВІРНИЙ
м. Українка Київської обл. 
На світлині – Дмитро Григорович Олтаржевський, учень 4-го (випускного) року навчання Київської військово-фельдшерської школи, згодом – лікар Армії УНР. |
