Козак із с. Грималівки
13 вересня 1957 р. голова КҐБ при Раді міністрів УССР генерал-майор В. Нікітченко затвердив обвинуваченння у справі № 61 Федора (Теодора) Миколайовича Варави, 1930 р. н., вихідця з повстанського села Грималівка Бродівського району Львівської області. Арештували його 3 травня того ж року.
Слідчі знали, що вояк УПА Теодор Варава ще 1947 року був засуджений до 25 літ неволі. Та після звільнення “своєї злочинної діяльності не припинив, а, влаштувавшись на роботу в шахту м. Нововолинська, вів серед шахтарів антисовєтську націоналістичну пропаганду та агітацію. Так, у лютому 1957 р. обвинувачений Варава в розмові з робітниками заявляв про необхідність створення так званої Самостійної України, наклепницьки відгукуючись про дружбу українського і російського народів, вказуючи при цьому, що український народ ніби є рабом росіян”. А ще “вихваляв життя за панської Польщі”.
Інкримінували Теодорові й те, що він відправив А. К. Хільчуку, з яким раніше відбував покарання, лист антисовєтського змісту. В ньому “возводил злобную клевету на Советский строй, заявляя, что у нас, в Советском Союзе, воля в кавычках, а также, что его родственники остаюются крепостными в Сибири”.
Ні під час слідства, ні під час т. зв. суду вояк винним себе не визнав, у катів свого народу милості не просив, а вголос висловлював їм зневагу. Ще й вигукнув “слава Україні!”. Відтак отримав 8 літ позбавлення волі, обмеження у правах ще на три роки і конфіскацію майна. Ще й стягнули лиходії з нього 250 крб “компенсації” за судові витрати.
За своє життя Теодор Варава пізнав багато тюрем, зокрема бродівську, львівську (на Лонцького), золочівську (замок Собєського), луцьку (замок Любарта), київську (вул. Володимирська, 33), тяжкі етапи і суворі табори ГУЛАГу. Відбувши другий термін, повернувся в рідний край, аби відроджувати свою Батьківщину. У відкритому листі “Найвищим владним структурам України” вояк УПА Теодор Варава рішуче вимагає міжнародного суду над Росією “на зразок Нюрнберського”.
Вітаючи добродія Вараву, вклоняємось за гідну поставу та бажаємо довгих років, наповнених працею на добро нашої Батьківщини.
Від імені Історичного клубу “Холодний Яр”
Роман КОВАЛЬ
КОЛЕСНИК Федір (4.7.1900, Полтавщина – 30.6.1969, Торонто, Канада)
Військовий і громадський діяч; член 5-ї станиці СБУВ; військове звання – підпоручник Армії УНР.
До української армії вступив у березні 1918 р., включившись у лави 2-го Запорозького пішого полку, яким командував полковник Петро Болбочан. У 1919 – 1920 рр. у лавах Збірного запорозького кінного полку під командою полковника Івана Литвиненка брав участь у Зимовому поході. Лицар Залізного хреста. Збруч перейшов у 1920 р. складі Окремої кінної дивізії. Перебував у таборі Вадовиці. “Був дисциплінованим, активним і жертовним членом Союзу бувших українських вояків у Канаді”.
Р. М. Коваль
Джерело
Дороговказ: орган вояцької думки і чину. – Торонто, 1969. – Липень – вересень. – Ч. 25 (44). – С. 20.
4 стор. |
