• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Виховувала хлопця бабуся, яка змогла розвинути в нього почуття власної гідності й любов до України. І з хлопця виріс козак.
Наприкінці 2014-го він залишив рідне місто, яке окупували російські війська, і виїхав до Кривого Рогу.
Незважаючи на важкі випробування, Роман мав у собі якесь внутрішнє сонце доброти та оптимізму. Він завжди сонячно посміхався, викликаючи в оточуючих гарний настрій.
Його мобілізували 2015 року, контракт підписав навесні 2016-го. Служив санітаром-стрільцем 1-ї роти механізованого батальйону 17-ї Окремої танкової бригади.
“Смайлик” ніколи ні з ким не сварився, легко йшов на контакт. Це була безпроблемна, життєрадісна людина, яку любили всі. І повністю довіряли.
Загинув Роман на рідній Луганщині – 120-мм міна влучила в окоп, де він перебував. Осколками посікло ноги, шию та голову. Спочатку був у свідомості, навіть міг розмовляти. Негайно був доставлений до лікарні Попасної, але…
Близько 23.00 його покликало небо.
Залишив у смутку батьків, бабусю і дідуся.
Поховали Романа у Кривому Розі 8 лютого.
Я не знаю, чи була в нього вишиванка і чи знав він всі слова гімну. Він просто воював за свою землю, яка дала йому можливість зробити перший подих, на якій минуло його дитинство, на якій він останній раз у житті побачив сонце.

Ян ОСОКА