• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Перегорнула останню сторінку книжки Віктора Моренця “Чернігівський процес”. Читати її важко: кожна сторінка наповнена смертю. Військовий трибунал відбувався в листопаді 1947 р. в Чернігові. На лаві підсудних – 14 угорських офіцерів, солдат і співробітник німецької адміністрації. Судили їх за злочини на Чернігівщині – край був розграбований, спустошений і випалений.
Пригадалось як угорці грабували в моєму рідному Первомайську 1941 року. Брали все: худобу, музичні інструменти, одяг, продукти, навіть дитячі іграшки. Одні виходили з двору, інші заходили. Батьків знайомий, місцевий німець Валентин Варкентин сказав, що це плата за допомогу Німеччині у війні. Місто було віддане на триденне пограбування, але воно продовжувалося 5 днів.
На Чернігівщині злочини коїлися під виглядом боротьби з партизанами. Жертвами угорців ставало мирне населення, навіть немовлята. Про це очевидці свідчили на процесі… Ось маленька дівчинка просить угорського вояка не розстрілювати її. Не розстріляв, а вкинув у палаючу хату… У велику яму кладуть жертви обличчям до землі. Жінка і немовля. Кат став на спину жінці. Вистрілив у голову, потім у немовля. Так мадяри боролися з партизанами…
І пригадалося. Грудень 1962 року. Стою біля високого хреста, на якому вінок із колючого дроту на місці вщент знищеного разом із жителями чеського Лідіце. Тоді загинуло 320 мешканців. Читаю висічені на стелі назви міст, знищених під час Другої світової – Нагасакі, Хіросіма, Орадур, Сталінград, Варшава… І жодного українського населеного пункту. Чому?! Адже їх знищено різними окупантами немало…
Угорські військові злочинці не відбули всього терміну ув’язнення – їх усіх таємно звільнили після 1950 року. А сотні тисяч українських патріотів продовжували каратися в московських ГУЛАГах.

Тамара ЗДОРОВЕЦЬКА
Київ