• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

У перший день я побував у кафедральному соборі греко-католицької церкви святого Володимира та греко-католицькій церкві у Лурді. Вже на другий день уранці пішов на цвинтар Пер-Лашез. Він вразив мене бездоганною чистотою. Кожна алея має свою назву, що полегшує пошук могили. Звичайно, я спочатку звернувся до канцелярії кладовища з питанням, де могила генерала Михайла Омеляновича-Павленка. Жінка-службовець дала мені карту, заглянула до комп’ютера і за мить я отримав вичерпну відповідь: “Могила у 88 секторі відразу біля стіни крематорію-колумбарію”.
І ось я біля місця останнього спочинку українського командарма. Не можу стримати сліз. Чому його тлінні останки досі тут, на чужині, чому не в Україні?! Тому що нашим “державним мужам” байдужою є посмертна доля українських героїв. Нинішня Україна – не та, за яку боровся Михайло Омелянович-Павленко... Помолившись, заспівав “Ще не вмерла Україна”.
Наступного дня я відвідав цвинтар Монпарнас У канцелярії охорони мені знову дали карту. В ній – список видатних осіб, що тут спочивають, між якими і Симон Петлюра, якого французи означили як українського президента. Спочиває він у 11 секторі, могила №4. Знайти неважко, тим більше, що мені допомогла старенька французька пані, яка охоче провела до могили. Вона знала, хто там спочиває. Я помолився і схилив голову...
Бажаю всім побувати на цих святих українських місцях. Те, що я відчув там,  словами передати неможливо.

Олег ВОВК
Івано-Франківськ – Париж