• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

– А ти бачиш валькірію? Ось голова, ось крила… Бачиш?! – питає Сашко Чирцов-“Піонер”, з усмішкою вдивляючись у химерні візерунки на обгорілій стелі підвалу.
– Та бачу, бачу, – сміється Данило Касяненко на псевдо “Телефон”. – Спи вже, нам прокидатися рано…
Сашко загине наприкінці травня, Данило – на початку серпня…
“Телефончик” народився 5 березня 1996 року. Не дожив навіть до свого 20-ліття. Завжди веселий і усміхнений хлопець із Запоріжжя у незмінній панамці й темних окулярах.
Відбувши ротацію на посту, що прикривав дорогу до Донецького аеропорту, навесні Данило вперше опинився на передовій  – у с. Пісках.
І вже в перші дні в розтрощеному селищі, по якому щодня гатили з мінометів та “Утьосів”, 19-річний хлопець відстояв своє право разом з найдосвідченішими бійцями піти на позицію, розташовану за 400 м від ворога. Пішов “кошмарити” російських терористів з кулеметом напереваги.
– Навіщо ви тут війну влаштували?! – на звуки симфонії десятків снарядів прискочив один з командирів. – У мене бійці розбігаються! Вони тут уперше!
Данило теж був у Пісках уперше. Але змерзлими пальцями вкотре забивав чергову порцію магазинів і повертався до бою.
Залишаючи на короткий час Піски під час ротації, казав:
– До скорого, пекло! Я ще повернуся… 
І залишався вірним своєму слову.
У червні “Телефончик” дістав важку контузію. Відлежався у Дніпропетровському шпиталі, заїхав на кілька днів додому в Запоріжжя. Ще як слід не вилікувавшись, поспішив на лінію вогню. Бо там чекали друзі.
– Повоюю, – сміявся. – Пацани із Запоріжжя приїхали. Не хочу їх кидати.
1 серпня Данило написав, що перебуває біля Донецького аеропорту, а вже 6 серпня він загинув.
Запорізький козак захистив рідну землю, просякнуту кров’ю своїх побратимів.

Валерія БУРЛАКОВА