Я начиталася книжок Історичного клубу “Холодний Яр”. Коли вперше, у квітні цього року, їхала на Чигиринщину, думала, що Холодний Яр – це страшне місце, де все всміхається смертю… Їхати було страшно.
Але Черкащина приємно вразила: на стовпах – гнізда з лелеками, кургани, пам’ятники, вітряки, приємні краєвиди. Вразила й кількість автобусів, що прямували до Чигирина.
Гетьманська столиця – чиста і світла, тут багато цікавого, але найкрутішими були хлопці: айдарівці, “правосеки”, азовці, свободівці, козаки з чубами… Всі обнімаються. Хотілося запам’ятати кожну мить.
Суворі постаті в камуфляжі поводяться на диво ввічливо. Очі замріяні, ступають хлопці стомлено. Деякі ховають обличчя, адже вони щойно “звідти”. Притоптані берці, неголені, з декого ще не зійшли молоді веснянки. Як же шкода, що хтось із них впаде!
З них хочеться писати картини.
Сама церемонія вшанувань заворожила мене. Це справді було свято духу!
Підійшла до пам’ятника Богданові Хмельницькому, що на Замковій горі. Здавалося, що бронзовий гетьман у святковому пориві зійде до нас і попросить пробачення за Переяслав…
На стадіоні я роздавала листівки, допомагала продавати книжки про Визвольну боротьбу. Мені це подобалося. І раптом за “Холодним Яром” Горліса-Горського підійшов кіборг Богема – Андрій Шараскін! Мене просто розірвало...
Пишу ці рядки на уроці. Тут підходить учителька і у зв’язку з 9 травня дарує мені папку з червоною зіркою… Серце стиснулося від болю. День Перемоги. Над ким? Над безпомічними німкенями?!.
Повернувшись із Холодного Яру в своє село, на Вінниччину, я летіла додому, розповідаючи зустрічним про своє щастя. Та в їхніх очах бачила: “Може, це дівча з’їхало з розуму?”
Коли наступного ранку я прокинулася, мені все згадалося. Невже це було в моєму житті?! Невже я побувала в Холодному Яру?!
Безмежно вдячна Вам, пане Романе, за цей дарунок – поїздку на вшанування в Холодний Яр. Марія КУРЯЧА
cело Плисків Погребищенського р-ну Вінницької обл. 
Промовляє командир 2-ї штурмової роти “Айдару”, народний депутат України Сергій Лапін (“Зола”). Чигирин, бастіон Дорошенка, 25 квітня 2015 р.
Світлина Григорія Юрика |
