Крізь біль катованих століть,
Крізь жах, що брилою тяжить,
Крізь мудро виплетену сіть,
Замком замикану замкнутість –
Я пробирався доброхіть…
Леонід Череватенко
31 жовтня виповнилося 75 років Леонідові Васильовичу Череватенку, а 2 листопада в Центральній міській бібліотеці Ірпеня відбулося вшанування. Привітати ювіляра прийшло чимало письменників, серед них Олександр Шугай, Роман Коваль, Олександр Корж, Алла Диба, Василь Довжик, Наталя Околітенко, Ольга Страшенко, Леонід Закордонець, Анатолій Жикол, Вікторія Козак, Володимир Коскін, Василь Слободяник, Володимир Симоненко, Ніла Висоцька, а також голова Ірпінської організації ВО “Свобода” Богдан Мельничук і голова Ірпінської організації УНП Тетяна Скріпленко. А ось сам ювіляр за станом здоров’я не зміг прийти. Зате була присутня “добрий ангел Череватенка” Людмила Забарило.
Ведуча вечора Олена Циганенко розповіла про життєвий шлях митця.
Присутні переглянули уривок з фільму Леоніда Череватенка “Дорога на Січ”. До речі, його рід, ймовірно, ведеться від черкаського сотника Михайла Череватенка, який звитяжив на початку ХVІІ століття. “Але свою славу треба заробляти самотужки”, – вважає письменник.
Олена Циганенко передала для ювіляра подарунок майстра народної творчості Тетяни Федорової – постать бунчужного, охоронця бунчука – символу гетьманської влади.
Яскраво виступили й сучасні козаки – співаки народного ансамблю “Хортиця” Ірпінського будинку культури. Вони виконали пісню Українських січових стрільців “Ой на горі, на Маківці” і “Пісню про Сагайдачного”.
Промовляли поети, члени літературної студії “Дебют”, громадські діячі. Серед них – Світлана Кушнір з онучкою письменника Юрія Бедзика Марічкою. Лунали вірші Череватенка з його збірок “Скіфський степ”, “Закляте залізо” (за цю книжку Леоніда Череватенка називають “поетом Празької школи”).
Олена Циганенко наголосила, що Череватенко “все життя був вірний обраній темі”. Почав він з дослідження доробку репресованого письменника Валеріана Підмогильного. Череватенка попередили: “Ми реабілітували людей, а не їхню творчість”.
Дипломна робота Череватенка про творчість Євгена Плужника “тягнула” на кандидатську дисертацію, але шлях до аспірантури закрили, бо автор, як казали вголос, “настроен националистически”. Відтоді тема “розстріляного відродження” є наскрізною у житті Череватенка.
Показали в той вечір і уривок із фільму “Гайдамака”, до якого Леонід Васильович написав сценарій. Поруч з фільмами “Хай Бог розсудить” (за Климом Поліщуком) та “Закон” (за новелою Юрія Липи) “Гайдамака” увійшов до кіноальманаху “Бог їх розсудить” (до всіх Череватенко написав сценарії).
Важливим для Череватенка є дослідження життя і творчості Олега Ольжича. Разом з режисером Аркадієм Микульським він створив про нього кінотрилогію “Я камінь із Божої пращі”. У ній три кінокартини: “Ольжич” (1996), “Доба, жорстока, як вовчиця” (2000), “Незнаний воїн” (2000).
“Знімаючи фільм про Ольжича, ми потратили роки… – писав Леонід Васильович. – Виїжджали в Америку і Канаду, брали інтерв’ю у соратників поета, знаходили його родичів. Коли я побачив це на екрані, то зрозумів, що моє завдання – донести до наступних поколінь образи цих людей, бо про них ми знали тільки з антиукраїнської пропаганди. Перед нами постали люди, які про достаток думали найменше... Я подумав: та це ж і є те покоління, що мало б керувати незалежною українською державою”.
За кінотрилогію про Ольжича Леонід Череватенко і режисер Аркадій Микульський 2002 року удостоєні Національної премії імені Тараса Шевченка.
“Хоч Леонід Череватенко й володар Національної премії ім. Тараса Шевченка, – зазначив Роман Коваль, – все ж до кінця себе не реалізував. – І були на те причини: його довго не публікували в часи СССР, а в роки незалежності його роками замовчувала “Літературна Україна” (коли редактором був Петро Перебийніс)”.
Як би не було, але Леонідові Череватенку поети присвячують вірші. Один з них прочитала і я:
Були Ви нерідко опальним вигнанцем,
та образ козацький від того не зблід,
вели свої твори, як триста спартанців
колись в Фермопілах вів цар Леонід!
Ви бачите зірко де тлінь, де путяще,
куди спрямувати потужний прорив,
бо Ольжич, як камінь із Божої пращі,
у творчість ясним метеором влетів!
А письменниця Алла Диба призналася, що шестеро своїх онуків, “учить й учитиме на творах Леоніда Череватенка”.
Довгих літ, шановний Леоніде Васильовичу, здоров’я, нових фільмів і віршів!
Ольга СТРАШЕНКО,
член Національної спілки письменників України
Від редакції
З нагоди 75-ліття ювілею поета починаємо друкувати його досі не опубліковані вірші.
A. D. 1710. Зима
З неба сипле, сипле сніг –
Апокаліптичний, неспинний, –
Замітає кривавий слід
Від Батурина до Тігини.
Заміта, засипає сліди
Враз пропечені врагами назавсігди,
На вікu, навіки, назавше –
Як “будь проклятий ти!” сказавши.
А під тими крутими заметами,
Позавчора ще військо, рать,
Ошелешені стратами й метами,
Кармазинні й серм’яжні мазепинці
Сплять.
Удавалося: от воно – диво з див!
І свята свободонька – от вона!
А дісталося море сиріт і вдів,
Ще й держава недобудована...
Далеченько втім до кінця:
Історичними несені бурями –
Кажуть, лицарі, кажуть, одурені –
Мчать, сповняючи волю Творця!
В майбуття розігнались, а велено: тпрусь!
Завірюху чекайте, віхолу!
І тремтить-мовчить Україна–Русь –
Барокова церква під стріхою.
Павло Судоплатов
Фортуна провела його тупа
(Чи то сліпа?) Крізь кубла щирих наці,
Інтернаціоналістів! Поту й праці
Доклав на здобування зброї й рацій
Чимало він! Чекістська шантрапа,
Напевне, заздрила: “Від молота й серпа
Йому вділила доля нескупа!”
Втім, потребує інших мотивацій
Герой брудних секретних операцій
Із мозком генія і совістю клопа.
Тут виникає сумнів сумовитий:
Чи маєм право ми його судити?
Та проти фактів, кажуть, нічим крити.
Коли все так брутально і криваво
Чинити суд, гадаю, маєм право!
А список жертв направду знаменитий:
Це Шумський, Коновалець і Ромжа,
Ще сотні патріотів. І не змити
Святої крові з прізвища бомжа.
Численні легендовані загони
НКВС–НКВД, що безборонний
Наш люд терзали, різали, кололи
Ще й прикривались іменем УПА.
І в очі задивлявся охололий
Дитячий трупик, і людська ропа
У пустці довго тхнула, і мололи
Пропагандисту бажану бридню,
Ганьбили нас.
“Тож плюнемо на ню,
На самостійну й незалежну Неньку –
Хитреньку, заможненьку, ледаченьку, –
Не личать нам погрози, пози, сльози”,
Але скажіть: хто знає до пуття
Як заробляв собі на прожиття
колишній начальник “Бюро №1”
генерал-лейтенант Судоплатов
Перекладами “украинской прозы”.
Леонід ЧЕРЕВАТЕНКО |
