Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2019 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


Нове про отамана Якова “Байду”-Голюка


Моя бабця Олена, 1910 р. нар., до Другої світової війни проживала в Києві.
1938 року НКВД арештував її батька, Федора Рабінчука, а сім’ю вислав на Кубань. У родину Федір Федорович уже не повернувся – загинув в ув’язненні.
Під час Другої світової війни Олена Рабінчук, очевидно, повернулася до Києва. Скоріше за все саме тут вона познайомилася з Яковом Семеновичем Голюком.
В історію Визвольної боротьби він увійшов як повстанський отаман “Байда”-Голюк. У 1920-х роках воював проти московської комуни на Поділлі. Діяв у Летичівському, Проскурівському, Могилівському та Кам’янецькому повітах. У 1922 р. був комендантом 1-ї Подільської кінної бригади Подільської повстанської групи. Командир групи полковник Яків Орел-Гальчевський писав про нього у своїх спогадах “Проти червоних окупантів” так: “Характеристичними рисами вдачі Голюка були енергія, рішучість та велика відвага. Інтелект Голюка розвинутий, він здібний і спритний, має хист на провідника. При всіх цих позитивних рисах блідне від’ємна риса, що не хутко він узнає над собою чийсь авторитет, який може з іронією критикувати. Та у відношенні до мене був усе карним (дисциплінованим. – Ред.) старшиною і одним з найцінніших повстанчих отаманів. Коли б у будуччині цей старшина пройшов вищий фаховий курс, то з нього був би і добрий командант полку”.
Отамани Орел і Байда продовжували збройну боротьбу на Поділлі до 1925 року...
У 1941 – 1942 роках сотник Яків Голюк, уже під прізвищем Малинівський, консультував отамана Поліської Січі Бульбу-Боровця у питаннях партизанської тактики. У своїх споминах “Армія без держави” Тарас Бульба-Боровець згадав нараду у Варшаві 2 січня 1942 р. з Андрієм Лівицьким, в якій взяв участь і “сотник Малинівський”, неофіційний спостерігач Андрія Лівицького в окупованому німцями Києві, з якого сотник повернувся у грудні. Участь у нараді також взяли полковники Михайло Садовський, Микола Чеботарів, Аркадій Валійський та сотник Шевченко.
Свідчення Бульби-Боровця про перебування Якова Голюка в Києві збігається з родинною легендою, що мої бабця і дід взяли шлюб в Андріївській церкві в Києві. Напевно, під час відступу німців у 1943 році Яків Голюк і вивіз свою молоду дружину в Галичину, – Олена була молодша від свого чоловіка приблизно на 20 років.
Про мого діда писали й сучасні дослідники повстансько-партизанського руху Роман Коваль та Костянтин Завальнюк. Вони з’ясували, що Яків Голюк уже був одного разу одружений, – з Олександрою Феофанівною Киряченко, 1890 р. нар. (1922 року вони розлучилися).
Зі слів моєї бабці Олени Яків Голюк-“Малинівський” змінив прізвище на Галак-Малинівський. Причини зрозумілі: “визволителі”, які рвалися в Європу, прагнули криваво поквитатися з усіма, хто проти них боровся зі зброєю в руках. І моя бабця стала Галак-Малинівською.
У 1942 – 1943 рр. молоде подружжя жило неподалік Львова, у м. Комарно, де Олена Федорівна працювала провізором та завідувала аптекою.
30 червня 1944 р. в їхній родині, в Дрогобицькому пологовому будинку, народилася донька Оксана – в майбутньому моя мати. Якось вона мені сказала, що мій дід Яків був “курінним отаманом”. Помер він у Львові 1963 року. Коли його ховали на Личаківському цвинтарі, обличчя покрили малиновою китайкою.
У мене збереглися фотографії діда, його побутовий щоденник, вигадана біографія, листи за 1959 – 1960 роки.
Дякую всім, хто зберіг пам’ять про мого діда, хто допоміг мені збагнути якого діда я онук!

Олег МАЙБОРОДА
Львів



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Сергієві ТЕЛЯТНИКУ (Первомайськ) - 500 грн.
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) - 400 грн.
Остапові ЯЦКЕВИЧУ (Львів) - 150 грн.
Юрієві ОСАДЧУКУ (Первомайськ) - 50 грн.

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПОЖЕРТВИ НА ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ "ХОЛОДНИЙ ЯР"
Юрієві МІРОШНИЧЕНКУ і добродію КОКОТІ - по 200 грн




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ