 Хочемо, щоб чужі люди і чужі народи не вирішували долю України.
Щоб були покарані мафіозі та корупціонери, які в час війни грабували Україну, наживалися на народній біді.
Щоб наші козаки і козачки, які захистили Україну, були гідно вшановані. Щоб ми встояли.
Щоб з України у світ ішли тільки добрі новини.
Щоб про Росію ми говорили в минулому часі.
Щоб віткофи і путіни були покарані до сьомого коліна. Щоб до влади прийшли українці – за походженням і духом.
Щоб наші партнери і союзники процвітали. Щоб і наші онуки із вдячністю згадували про їхню допомогу.
Щоб ми віддячили їм за вчасно підставлене дружнє плече. Щоб збулася мрія-вимога нашого народу, висловлена 105 років тому, на початку 1920-го. Її зафіксував політичний референт УНР “при Запорізькому війську”Василь Совенко у звіті про Зимовий похід Головному отаману Симону Петлюрі.
Василь Совенко висловив думки народу, які чув на сільських сходах під час рейду нашої армії під проводом Михайла Омеляновича-Павленка Правобережною і Лівобережною Україною. Василь Совенко, голова Політичного відділу Південно-Східної групи військ УНР у 1919 р., писав: “[Всі] чекають твердої влади, безпартійної, з відомих громадських діячів, людей чесних і щирих синів свого народу. (...) Неукраїнські культурні фахові сили повинні бути використані Урядом лише як фаховий елемент, не віддаючи в його руки відповідальних, державного значення, посад. (...) Тяжко повинні бути покарані зрадники і казнокради. Поява цих людей на відповідальних посадах може підірвати довір’я народу. (...) Урядом повинна бути звернена в першу чергу увага на ті сім’ї, батьки чи брати яких поклали свої голови в боротьбі за незалежність”.
Минуло століття, а надії народу не втілено.
Немає твердої української влади, сформованої “з відомих громадських діячів, людей чесних і щирих синів свого народу”.
Державного значення посади віддано в руки національних меншин.
Не покарано зрадників і злодіїв.
Поява цих людей на відповідальних посадах підірвала довір’я народу. Мрія-вимога нашого народу має бути втілена.
Українська влада мусить бути!
Хочемо, щоб у 2026 році до цього ми зробили рішучий крок. Роман КОВАЛЬ, Історичний клуб “Холодний Яр”
Світлина Григорія Юрика. 
| 
