 Друже Романе! Читаю Вашу книгу – не відірвешся!!! Ви винайшли якийсь новий спосіб подачі матеріалу. 100 історій Визвольної боротьби! Сто різних невеликих чи більших подій – з усієї України. Одна-дві сторінки – але живих, піднесених на таці людиною, яка це пережила сама!!! Це просто занурення, упірнання в ті часи, коли справжня, генетична козацька Україна вибухнула, хотіла відродитися – на всіх рівнях (від гетьманату до отаманщини), до окремих родин – а не змогла. Бо прокинувся ворог – чатує подих, порух, рух ще несвідомий і невмілий, бере сокиру знов до рук і нахиляється над тілом... І знов, як перше, як колись, – Не даючи воскреснуть, хекне.
Сокира шваргоне униз,
І череп, ніби диня, репне.
І знов, як перше, як завжди,
Дрібненько тіло порубає.
В чотири боки, що куди,
Порозкидає.
І з матюками витре кров,
І з матом ляже подрімати,
Поки шматки зростуться знов,
Щоб знову встати –
І рубати.
5.04.1972 р. Камера Книга читається легко, швидко, відкрий на будь-якій сторінці – і ти там, у тих легендарних, високих і страшних часах! Дні революції оживають, стають явними. Ти тільки повторюєш слова Олександра Олеся “Яка краса відродження країни!!!”, а з іншого боку – слова Володимира Сосюри: “Німій, обдуреній, забитій, невже не встать тобі від ран?.. Невже не можеш буть сама?!”
Вашу книгу оцю треба покласти на стіл кожному українцю. Це магічне, чародійське занурення в ті страшні і святі часи. Дякую, друже Романе! Україна відроджується знову!!! Олекса РІЗНИКІВ, поет, лауреат Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського 
|
