Щодня беру участь у загальнодержавній хвилині мовчання о 9.00. І звертаю свій погляд до фотографій загиблих героїв – Олега Куцина, Андрія Жованика, Тараса Лемешка... “Якби росія не розв’язала цю війну...” – у цей час каже диктор.
А я переводжу погляд на скульптора Михайла Гаврилка, отаманів Зеленого, Орлика, Гризла, Чорного Ворона, Костя Блакитного, сотника Івана Компанійця, повстанця Мефодія Мацкового (на кольбі своєї рушниці він вирізав “Загину за Україну”), Миколу Міхновського, Симона Петлюру, генерала-хорунжого Андрія Гулого-Гуленка, Федора Петриченка (начальника кулеметної команди Дніпровської повстанської дивізії), Федота П’явка-Коваля (мого діда, який загинув у Голодомор), голову ОУН Євгена Коновальця, сотенного УПА Василя Стригунця-“Гамалію”, голову УГВР Кирила Осьмака та інших героїв, яких знищила Росія. Їхні портрети та фотографії висять на стінах мого храму.
Чому Їх не згадує наша держава? Невже болять тільки свіжі рани?
Чому Україна щоранку не згадує героїв, які загинули в інших війнах, які розв’язала росія проти нашого народу?
Звертаюся з проханням до влади і журналістів оголошувати хвилину мовчання за загиблими у всіх війнах, які вела росія проти України.
Вічна пам’ять і слава борцям за волю України!
Роман КОВАЛЬ, Історичний клуб “Холодний Яр” |
