 (11.03.1973, Львівщина – 25.01.2024, Луганщина) Командир 2-ї штурмової роти (сотні) “Білі демони” 49-го батальйону “Карпатська Січ”. У 2022 – 2024 рр. брав участь в обороні с. Вірнопілля, штурмі с. Дмитрівки, Комишувахи, Топольського, в операціях біля м. Ізюма на Харківщині, штурмі на північному фланзі Лиманської операції на Донеччині, у звільненні населеного пункту Тернів та боях за Макіївку.
“Ярий” нагадував козакам “Карпатської Січі” легендарного Максима Кривоноса. З групою козаків він умів непомітно підібратися до позицій окупантів, знищити, взяти в полон і без втрат повернутись.
Нагороджений почесним нагрудним знаком головнокомандувача ЗСУ “Золотий Хрест” та медаллю “За звільнення міста Ізюм”.
Останній його бій стався в Макіївці Сватівського району на Луганщині: отаман “Білих янголів” очолив контратаку, вибив ворога з опорного пункту, знищив його і... загинув під обстрілом.
Герой України (посмертно,11.12.2024). Згадує Василина Наконечна: “10 червня 2022 р. під час штурмових дій ворога в напрямку н. п. Вірнопілля Ізюмського району на Харківщині «Ярий» виконував обов’язки командира зведеної групи оборонців. О 06:41 за наказом «Ярого» «Торетто» застосував протитанковий засіб, пошкодивши ворожий танк та зупинивши просування противника. Приблизно о 09:20 «Ярий» вирушив у бік підбитого танка, аби перевірити стан машини. Незважаючи на інтенсивні артилерійські обстріли, він дістався до танка, перевірив його технічний стан і, переконавшись, що машина на ходу, доправив її у розташування батальйону.
– А ти з яйцями, – сказав тоді «Ярому» Олег Куцин-«Кум».
Цей танк став основою для створення танкового підрозділу нашого батальйону. Потім були сотні вилазок з дорозвідки, зачисток та еваків поранених, бо життя кожного бійця для «Ярого» було найвищою цінністю”.
“Ви колись бачили, – запитував Руслан Андрійко, – щоб ротний перший зачищав посадку, проводив розмінування чи евакуйовував поранених з лінії вогню? «Ярий» робив це постійно. А коли піхота чи мехвод боялися їхати по невідомій посадці, першим на своєму трофейному «Тигрі» їхав «Ярий». Випромінював тверду впевненість та шалену енергетику в найскладнішій бойовій обстановці. Всі козаки знали, що з «Ярим» – хоч у пекло. «Ярий» сотні разів йшов у пекло, щоб знищити окупантів і врятувати своїх людей. Усім здавалося, що цей козак-характерник безсмертний, заговорений, його не беруть кулі. Та все змінилось тієї фатальної ночі... «Ярий» здобув вічне життя в бою та вічну славу. Його загибель – непоправна втрата для батальйону, армії, нації. Моліться, пам’ятайте, славте людину, козака, командира, героя «Ярого» – Василя Яремка”.
“Друже «Ярий», з тобою пішла ціла епоха «Карпатської Січі», – написав Віктор Верещук. – Не міг повірити, що ти загинув, поки не приїхав на твою могилу. Ти завжди нам допомагав. Знаю, «Гриб» та «Явір», яких ти неодноразово виручав, достойно тебе зустріли на небесах. Мав за честь воювати з тобою!”
Вічна слава! Роман КОВАЛЬ 
|
