Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2019 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


Моя берегиня


50 років тому, 24 грудня 1968 р., померла моя бабуся Олена

Олена Степанівна Барик народилася 23 вересня 1893 р. в Куликові, що під Львовом. Була громадянкою Австро-Угорської імперії, сповідувала греко-католицьку релігію. Населення Куликова жило із шевства, кушнірства, кравецтва та гендлювання. Про куликівців у Львові говорили з усмішкою, може, й зверхньою: “Куликівці? О, то мудралі!”
Олена Курило (Барик) зі своїм чоловіком Василем жили на вулиці Загорода, через стежку з родиною Агати Турчинської, майбутньої письменниці, яка у своєму творі “Бузькове зілля” (Київ: Дніпро, 1982) вивела своїх сусідів світлими барвами.
“Ліворуч від нашої хати, як було іти з містечка, стояла хата добрих наших сусідів Курил, – писала Агата Турчинська. – Туди недавно прийшла з жовківського передмістя голубоока, із золотою косою навкруг голови, молода невістка Оленка Баричиха. До неї в гімназичній формі ходив не раз її молодший брат Сильвестр, що навчався у Львові, і ми заздро поглядали на нього. Для нас він був уже пан. На весілля до Оленки Баричихи ми бігали дивитися, і нас там добре гостили. І те весілля, і щире гостювання пам’ятне мені, як наша вулиця (Загорода)”.
На іншій сторінці своєї книги Агата Турчинська зазначає, що колись польський король Ян III поселив у Куликові турецьких і татарських бранців, які виробляли коци і бурки. Турчинська пише, що її родину по-вуличному прозивали Турками: на її маму казали “стара Турчиха”, а на батька – Федько Турко. Жили в Куликові й Шахи та інші люди з турецькими і татарськими коренями у прізвищах.
Ця інформація прояснює ситуацію мого родоводу по материнській лінії. Дослідник прізвищ тюркського походження Микола Баскаков у своєму дослідженні “Русские фамилии тюркского происхождения” (Москва: Наука, 1979) писав, що ймовірною основою прізвища Барик може бути старотюркське слово baryg, що означає “тонкий, худий, худорлявий”. Це слово тюрки запозичили з фарсі (barik) – “худий”. Імовірним етимоном цього прізвища, пише Микола Баскаков, могло бути слово barag (собака з волохатою і довгою шерстю, який відзначався незвичайною швидкістю і спритністю й вважався найкращим серед мисливських собак). Назва цього собаки часто використовувалася серед тюркських народів як чоловіче ім’я, наприклад ім’я половецького хана Барак.
Отже, завдяки рішенню Яна III розселити турецьких і кримськотатарських бранців у Куликові й виникла мамина гілка мого роду, тобто в мені нуртує половецька або ж кримськотатарська чи турецька, а може, й іранська кров. Та все одно я почуваю себе стовідсотковим українцем... Який має симпатію до кримських татар та іранців. І вважає їх братніми народами.
Є в Агати Турчинської й такий абзац: “Жінки в Куликові переважно займалися гендлюванням: ходили по околишніх селах з великими кошиками і скуповували масло, яйця, сир. А потім це все тягли на собі до Львова на ринок”. Коло цього абзаца моя мама олівцем дописала: “Моя бабуся Марія...”
Як же опинилася ця гілка мого роду на Київщині? З маминих розповідей знаю, що її батьки були біженцями Першої світової війни. До Переяслава приїхали 1915 року. Агата Турчинська пише, що багато куликівців “надіялися на ласку руського царя”, багато з них хворіли на “москвофільський дурман”. І коли православний священик, який з’явився разом із приходом російських військ, 1915 року, у час російського відступу збирав людей коло церкви і радив рушати на схід, “бо війна повертає вже сюди і тут будуть великі бої”, люди з розумінням поставилися до його аргументів. Може, того священика послухали і мої рідні...
Знаю напевно, що в момент виїзду мого дідуся Василя і бабусі Олени хата їхня запалала. Тепер уже не згадаю, чи ворог її підпалив, чи самі вони запалили, рушаючи на схід...
Уже в Переяславі Олена Степанівна народила Надійку – мою маму.
Олена Курило померла 24 грудня 1968 р. в Києві.
Вона любила мене, опікувалася. Ця світлина на підвіконні бабусиної квартири на Тарасівській вулиці в Києві, куди ми так охоче з братом Андрієм приїжджали з Горлівки, засвідчує, як вона ніжно мене оберігає.
Вічна любов і подяка, моя дорога бабусю Олено!

Роман КОВАЛЬ
Київ, 24 грудня 2018 р.

На світлині – Олена Курило і Роман Коваль. Київ, сер. 1960-х рр.



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Сергієві ТЕЛЯТНИКУ (Первомайськ) - 500 грн.
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) - 400 грн.
Остапові ЯЦКЕВИЧУ (Львів) - 150 грн.
Юрієві ОСАДЧУКУ (Первомайськ) - 50 грн.

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПОЖЕРТВИ НА ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ "ХОЛОДНИЙ ЯР"
Юрієві МІРОШНИЧЕНКУ і добродію КОКОТІ - по 200 грн




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ