Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2018 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


Пригода в Кіптях


17 вересня 2008 р. відійшов на Луки Сварожі Ренат Польовий, видатний інженер-винахідник, краєзнавець, меценат кобзарства, українських хорів, УКК, УГС, УРП, ДСУ, Історичного клубу “Холодний Яр”, автор книжок “Кубанська Україна” та “Кобзарі в моєму житті”. Пропонуємо увазі читачам “Незборимої нації”, якій багато років допомагав Ренат Петрович, уривок з його спогаду. Повністю читайте його в книжці “Здолати Росію”

22 вересня 1990 р. київський самодіяльний хор “Гомін” виїхав автобусом до Чернігова для участі в організованих національно-патріотичною громадою міста масових політичних заходах. Очолював поїздку керівник хору Леопольд Ященко. Супроводжував “Гомін” представник чернігівського Руху, який перебував у нашому автобусі. Взяти участь у цьому заході випало й мені. Цим самим автобусом до Чернігова транспортувалися агітаційні матеріали: газети, листівки, брошури. Слідом за нами йшов автобус із львівськими рухівцями…
Дорогою в салоні автобуса панував піднесений настрій. Одна за другою лунали пісні. Та за селом Семиполками, що на межі Київської та Чернігівської областей, нас зупинила автоінспекція. Група людей у цивільному вимагала, щоб ми повертали до Києва. Незважаючи на вимогу, за півгодини автобуси рушили до Чернігова. Представник чернігівського Руху пояснив, що Чернігівський обком компартії вирішив зірвати намічену політичну акцію демократичних сил. Для участі в цих заходах усі райкоми комсомолу зобов’язали виділити загони комсомольців.
У селі Кіптях, що лежить на роздоріжжі шляхів на Чернігів і на Ніжин, нас знову спинила автоінспекція. До першого автобуса, у якому їхав хор, впритул поставили вантажівку. Такою ж вантажівкою підперли ззаду другий автобус. Таким чином міліція заблокувала можливість подальшого руху. Ті самі люди в цивільному ультимативно заборонили нам їхати до Чернігова. Та повертатися до Києва ми не бажали. Зупинка розтяглася на багато годин.
До Чернігова попутним автомобілем поїхав наш представник повідомити про несподівану перешкоду. В очікуванні розв’язки наші влаштували імпровізований концерт. У своєму барвистому народному вбранні хористи (особливо жінки) мали вельми привабливий вигляд. Поступово почали сходитися мешканці села. Жінки-хористки ласкаво запрошували їх до гурту поспівати разом. Але ті зупинялися віддалік і насторожено спостерігали. Трьох дівчат, що з цікавістю підійшли до хору, череватий чолов’яга, певно із сільських начальничків, з лютою лайкою відігнав геть. Пізніше ми дізналися, що начальство пустило по селу чутку, що приїхали бандерівці.
Незабаром прибуло кілька автобусів із комсомольцями, які, оточивши нас, відтіснили хор в автобус. Разом із колгоспним активом вони здійняли неймовірний галас, вимагаючи нашого повернення до Києва. Молода місцева вчителька, товстенька рум’яна блондинка в окулярах, репетувала:
– Не пустимо! Нема чого нашим людям голови баламутити!
А худюща скорчена баба у великих кирзаках і засмальцьованій довгій куфайці з дубцем у руках придибала бити тих, хто “у війну знущався з неї”.
Натовп дедалі більше шаленів. Били у вікна автобуса. На спокійний діалог не надавалися. Спроба Ященка порозумітися скінчилася тим, що один із молодиків-комсомольців вихопив у нього з рук сопілку. На вимогу повернути сопілку молодики з глузливим реготом передавали її один одному.
Безчинство припинив народний депутат Олександр Гудима, який прибув із Чернігова. Рішучим тоном він наказав розблокувати дорогу автобусам. Нападники розгубилися й принишкли. Але ненадовго. Одержавши від влади нові вказівки, поновили бешкет. Дужі молодики, вхопивши Гудиму попід руки, почали волочити його по шосе – то в одному, то в іншому напрямку. Інші штурхали його в спину й потилицю.
Тоді ми вийшли з автобусів і лягли на шосе, зупинивши рух. Лежали кілька годин, утворивши на всіх трьох напрямках величезні багатокілометрові транспортні затори. Вуха глухли від ревища тисяч автосирен.
Усю цю картину знімав кінокамерою кінооператор, що прибув разом із Гудимою. Для зручності зйомок він виліз на цистерну великого бензовоза. Прийнявши кінооператора за свого, нападники перешкод йому не чинили.
Уже перед заходом сонця влада виробила план дій, щоб розблокувати шосе. Сконцентрувавши сили, вони несподівано вискочили на шосе і, вхопивши нас за руки й ноги, постягали із проїжджої частини. Одразу по дорозі суцільними потоками рушив автотранспорт. Нам залишалося лише із жалем спостерігати.
Тим часом влада довідалася, що кінозйомку вів оператор Руху. Почалися пошуки кінооператора. Хористи сховали його у своєму автобусі, накривши одягом, а шукачам сказали, що той попутним авто поїхав до Чернігова. На прохання кінооператора, який хотів до початку вечірніх новин о 21-й год. доправити зняті ним стрічки до київського телецентру, ми вирішили їхати до Києва. Це влаштовувало владу, і ми безперешкодно вирушили назад. Дорогою, коли вже сутеніло, перевантажили агітаційні матеріали в авто, яке повезло їх до Чернігова.
До телецентру прибули вчасно. Залишили там кінооператора і відразу ж знову вирушили до Чернігова. На цей раз обійшлося без пригод. Наступного дня хор виступав із патріотичними піснями на майдані Чернігова.
У ті часи конаючий московсько-більшовицький режим у лютому безсиллі намагався втримати свою владу. До подібних заходів влада вдалася в Народицькому районі на Житомирщині. Аби завадити прибуттю автобусів із представниками демократичних сил Києва до місця розстрілу більшовиками в 1921 році героїв Другого зимового походу Армії УНР неподалік містечка Базара (з метою вшанування їхньої пам’яті), влада поспіхом стягла з колгоспних полів на шосе сільськогосподарську техніку…
А ті кінострічки, що ми з-під Кіптів привезли до київського телецентру, телебачення продемонструвало лише через два роки – вже в часи незалежності України.

Ренат ПОЛЬОВИЙ



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Сергієві ТЕЛЯТНИКУ (Первомайськ) - 500 грн.
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) - 400 грн.
Остапові ЯЦКЕВИЧУ (Львів) - 150 грн.
Юрієві ОСАДЧУКУ (Первомайськ) - 50 грн.

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПОЖЕРТВИ НА ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ "ХОЛОДНИЙ ЯР"
Юрієві МІРОШНИЧЕНКУ і добродію КОКОТІ - по 200 грн




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ