Починаючи від жовтня 1995 р., щороку у Холодному Яру, Мельниках, Чигирині, Медведівці та Суботові проводяться заходи зі вшанування воїнів Української Народної Республіки, які діяли у складі полку гайдамаків Холодного Яру на чолі з уродженцем с. Мельники Василем Чучупакою (начальник штабу Петро Чучупак, також уродженець с. Мельники). Ці заходи, які вже стали традиційними, проходяться з ініціативи Історичного клубу "Холодний Яр". В рамках заходів споруджений меморіальний знак на місці останнього бою Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака, відновлена його могила в с. Мельниках, відбулись вечори пам'яті холодноярських героїв у Чигирині та Кам'янці, уроки і семінари у школах Мельників і Медведівки, реквієм коло пам'ятника Максиму Залізняку у Медведівці, презентації книг про боротьбу жителів Черкащини за Українську державу, панахиди на могилах Василя Чучупака та козаків-холодноярців, екскурсії пам'ятними місцями Чигиринщини.

25 серпня 2002 р. в рамках відзначення Дня незалежності України у колишній столиці "Холодноярської держави", в с. Мельниках, що на Чигиринщині, на могилі Головного отамана Холодного Яру Василя ЧУЧУПАКА відбулося встановлення і освячення гранітного козацького хреста.
Відкрив урочисті заходи голова селищної ради с. Мельники п. Сергій ЗІНЧЕНКО. Після освячення хреста, яке здійснив отець Василь із Чигирина (УПЦ КП), виступила Лідія ЧУЧУПАК-ЗАВАЛІШІНА, дочка начальника штабу полку гайдамаків Холодного Яру Петра ЧУЧУПАКА. Вона, зокрема, сказала: "Я пригадую Першу річницю Свята незалежності. Це було справжнє свято перемоги. Молодь ходила у вишиванках, всюди чулася українська мова, лунали українські пісні. Незнайомі люди віталися один з одним як рідні. Народ по-справжньому веселився. Відчувалося, що за рік Незалежності в країні відбулися великі зміни: головне, що в українські груди знову вселився український дух... Та, на жаль, не втримали ми, шановні друзі, цей дух... Не про таку незалежність, як зараз, мріяли наші предки, не за таку волю помирали холодноярці".
Після виступу Лідії ЧУЧУПАК був освячений гранітний, мистецьки зроблений, гранітний хрест на братській могилі козаків-холодноярців. Тут виступили президент Історичного клубу "Холодний Яр" Роман КОВАЛЬ та Євген ФІЛЬ, голова Центрального проводу Всеукраїнської організації "Тризуб" ім. Степана БАНДЕРИ. Задля справедливості слід зазначити, що найбільші організаційні зусилля лягли на плечі саме цих двох організацій -"Тризуба" та Історичного клубу "Холодний Яр".
Сказала своє слово і сестра одного з похованих у братській могилі повстанців - Петра ТОКОВЕНКА - Параска ЧИЖ, яка найдужче дякувала членові Історичного клубу "Холодний Яр" Богданові ЛЕГОНЯКУ, котрий взяв її, дев'яностолітню, під свою опіку. Опіка над старою, немічною жінкою є щиросердечною віддякою за те, що вона, Параска, ще будучи малою дитиною, не один раз носила у Холодний Яр українським партизанам їсти.
Освятив могили старовинною козацькою піснею і знаменитий кобзар Тарас СИЛЕНКО:

Ой на горі, на могилі, гей!
Ой на горі, на могилі, гей!
На широкій Україні, гей!
На широкій Україні, гей!
Лежить козак там убитий,
Китайкою личко вкрите.
Над ним коник зажурився,
По копита в землю вбився.
Встань, козаче, пробудися,
На Вкраїну подивися...

Слід зазначити, що на вшанування героїв Холодного Яру прибули їхні нащадки: окрім Лідії ЧУЧУПАКИ, були: Володимир ЧУЧУПАКИ з родиною, племінник отамана ЗАГОРОДНЬОГО Петро Трохимович ЗАГОРОДНІЙ, онук отамана Віктор Петрович ЗАГОРОДНІЙ, правнуки холодноярського отамана Якова МАМАЯ-ЩИРИЦІ -  Олесь і Павло    ЩИРИЦІ.
Після відправи на могилах учасники вшанувань вирушили на хутір Кресельці, до лісничівки, де відбувся останній бій Головного отамана Холодного Яру Василя ЧУЧУПАКА. Тут, біля встановленого у жовтні 1995 р. Всеукраїнським політичним об'єднанням "Державна самостійність України" меморіального знаку героям-холодноярцям, відбулося відкриття і освячення пам'ятника козакам і козачкам с. Мельники, які полягли в боротьбі за волю України. Слід зазначити, що автором цього величного монументу (з восьмитонної гранітної брили) став член Національної спілки архітекторів України Іван ОСАДЧУК із м. Тернополя.
І знову о. ВАСИЛЬ із Чигирина здійснив церемонію освячення... На врочистому мітингу, який вів Роман КОВАЛЬ, виступили Євген ФІЛЬ; депутат Черкаської обласної ради народних депутатів, Олександр САМОЙЛЕНКО (один із співорганізаторів заходів); завідувач відділом Олександрівської районної адміністрації   (Кіровоградської області) Іван ПЕТРЕНКО, заступник голови Центрального проводу Всеукраїнської організації "Тризуб" Іван СУТА (Тернопіль), кореспондент газети Верховної Ради "Голос України" у Черкаській області Лідія ТИТАРЕНКО, яка чимало зробила для цьогорічних вшанувань холодноярських героїв; голова філіалу заповідника "Чигирин" - "Холодний Яр" Богдан ЛЕГОНЯК, автор проекту Іван ОСАДЧУК, депутат Київської міської ради народних депутатів Наталка ШИМАНСЬКА, голова Кіровоградської обласної організації КУН Григорій КОВАЛЬЧУК, Черкаський крайовий отаман Українського козацтва Олександр ЗАЙЦЕВ та Юрко СИРОТЮК, член Центрального проводу "Тризубу". У завершальному слові президент Історичного клубу "Холодний Яр" Роман КОВАЛЬ, зокрема, сказав: "Кажуть, що народ наш, поклавши великі жертви, виборов собі свободу... Але народ складається з поколінь. І не треба забувати, що жертви склали попередні покоління. І поклавши жертви, ті покоління не вибороли собі свободи. Ми ж на олтар свободи не поклали нічого, окрім скромних зусиль. Тож мусимо пам'ятати, що маємо державу завдяки героїзму попередніх поколінь - козаків і козачок Наддніпрянської України, Організації українських націоналістів, Українській повстанській армії... Саме героїзм козацтва Холодного Яру, Поділля, Київщини, Херсонщини, Катеринославщини та інших наших святих земель став натхненним прикладом для воїнів УПА, яка постала на початку 1940-х рр. Це визнав її колишній головнокомандувач полковник Василь КУК, який так і сказав: "ОУН-УПА була відгомоном великих козацьких рухів на Східній Україні. Ми брали на собі за приклад отаманів Наддніпрянської України. Тому й перший курінь  УПА називався курінь "Холодного Яру", тому й були серед нас ХМАРИ і ДЕРКАЧІ, ОРЛИ і ОРЛИКИ та інші, які взяли собі за псевда імена отаманів Гайдамацького краю".
Отож, кажу всім, - продовжував Роман КОВАЛЬ, - хто тут зібрався: ми у великому боргу перед попереднім поколінням воїнів. І кожен мусить розуміти, що він у великому боргу перед борцями Холодного Яру, який став прикладом незламності українського духу. Усвідомивши цей борг, мусимо все зробити для увічнення пам'яті тих, хто дав нам життя та підстави гордості за свій народ".
В мистецькій програмі виступили бандурист Тарас СИЛЕНКО, командир Черкаського УНА-УНСО Василь ЛЮТИЙ, який виконав пісню "В Холодному Яру", наказний полковник Чигиринського козацького полку Олександр ВЄТРОВ, який прочитав власний вірш "Спить Холодний Яр", а у виконанні українського барда ТРИЗУБОГО Стаса пролунала пісня після "Ми є такі". Завершив свято українського козацького духу ансамбль церкви Архистратига Михаїла м. Тернополя (керівник Ольга КОНЕВИЧ), що проспівав стрілецькі пісні.
Тричі вкрила Холодний Яр луна від грізного "Слава!", яке прокричали відділи Всеукраїнської організації "Тризуб". Це було "Слава!" Головному отаманові полку гайдамаків Холодного Яру Василеві ЧУЧУПАЦІ, його братам та козакам-побратимам...
Завершальним акордом вшанувань прозвучали слова Головного Отамана Армії УНР Симона ПЕТЛЮРИ:
"Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю. Нашої - так само. Кров'ю чужою і своєю. Ворожою і рідною... Кров, пролита для цієї величної мети, не засихає. Тепло її все теплим буде в душі нації, все відіграватиме роль непокоючого, тривожного ферменту, що нагадує про нескінчене і кличе на продовження розпочатого.
Хай свято сьогоднішнє навчить нас шанувати пам'ять полеглих і бережно плекати традиції боротьби за Українську Державність... А найголовнішою з тих традицій буде: пам'ятати про неминучість відновлення боротьби тими самими знаряддями і під тими самими гаслами, що ними користувалися і ними одушевлялися жертви військових подій 1917 - 1920-х років... Отже, не забуваймо про меч: учімося міцніше тримати його в руках..."

Прес-служба Історичного клубу "Холодний Яр"
 

Визвольні змагання в 1917 - 1921 роках ми програли передусім тому, що в нас не пропагували армії, замість неї наші пацифісти пропонували міліцію. Повстанські й військові загони творилися стихійно, бо нарід у здоровому своєму самооборонному почутті підтримував повстанських отаманів, не як символ анархії, а як символ рідної зброї. Одначе наші пацифісти замість включити повстанських отаманів у тверді карби регулярної армії в свою "добу соціалізму" зробили їх анархістами.
Всі ті, хто стихійно хапався за зброю, всі ті сміливі й хоробрі, що діяли проти пацифістичного  обеззброєння нації, були плямовані як анархісти.
Так само не так давно ще і сучасних українських революціонерів-націоналістів і бійців УПА наші і не наші пацифісти називали анархістами.
В 1917 - 1921 рр. не треба було розв'язувати чи ліквідувати повстанських загонів, а треба було включати (їх) в регулярну армію, не треба було ліквідувати політично й морально повстанських отаманів, а треба було робити їх командирами полків чи дивізій.

Ярослав СТЕЦЬКО
 

Євген МАЛАНЮК

Вояки

Хай нерухомо ми стоїм,
Чекаючи страшного знаку,
Так сотня крізь гарматний дим,
Готується зустріть атаку,
Просверлюючи зором даль
І нашорошуючи ухо,
Аж заговорить люто сталь
І завирує завірюха.
Уста затиснуті - горять,
Заціплені - скрегочуть зуби,
Та в пурпуровім часі згуби
Рука не змучиться карать!
Набряклий м'язень не тремтить:
Так в кулеметі, пружно-звинна,
Чекає на останню мить
Замком затиснена пружина.

8 січня 1931 р.