Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


травень

    > Тріумф Холодного Яру
    > Ювілеї і дати. Травень.
    > “Відгомін події”
    > Вулиця отамана Орлика
    > В’ячеслав Шкода
    > “Це ті, котрі цілують спершу меч, а потім жінку”

Тріумф Холодного Яру

17 рік поспіль Історичний клуб “Холодний Яр” проводить меморіальні заходи в Холодному Яру, але такого вибуху народного інтересу ще не було. В минулі роки кількість учасників урочистостей уже не раз сягала тисячі й більше осіб, і все ж урочистості нагадували більше родинні вшанування, а 17 квітня 2011 р. людські потоки просто розтрощили дамбу недоброзичливості керівників Черкаської обласної та Чигиринської районної колоніальних адміністрацій, і могутньо прорвалися на святу землю Холодноярщини. “Щось пороблено людям, – сказав напередодні Романові Ковалю художній керівник хору “Заграва” зі Сміли Володимир Голубничий, – всі хочуть до Холодного Яру – хоч плач!”. Непереливки було працівникам СБУ, які отримали завдання переписувати номери автомобілів! Понад тисячу номерів автобусів і автівок мусили занотувати ці добросовісні хлопці, щоб поставити їхніх власників на облік спецслужб.

  


“Стільки людей, скільки приїхало на урочистості до Холодного Яру, – зазначив журналіст газети “Україна молода”, – зазвичай можна побачити тільки на Чернечій горі у Каневі”. Так, у Холодному Яру зібралося близько 10 тисяч українських патріотів, серед яких переважала молодь.
Організатором вшанувань, як і завжди, виступив Історичний клуб “Холодний Яр”, а співорганізаторами – “Вільне козацтво Холодного Яру”, партія “Наша Україна”, “Холодноярська ініціатива”, Народний рух України, Всеукраїнське об’єднання “Свобода”, Товариство “Чорні запорожці” та Конгрес українських націоналістів.

Урочистості розпочалися 16 квітня о 12.00 в селі Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області біля братської могили отамана Чорного Ворона (Миколи Скляра) та його козацтва. “Сьогодні ми прийшли привітатися з Миколою Склярем – легендарним отаманом Чорним Вороном та його хлопцями, – відкрив вшанування президент Історичного клубу “Холодний Яр” Роман Коваль. – Нехай привітає їх піснею наш Тарас Силенко – людина, яка зробила безмежно багато для увічнення пам’яті наших національних героїв”.
І Тарас заспівав полеглим пісню, яку вони знали, яку співали 90 років тому, – “За байраком байрак” на слова Тараса Шевченка.

Нас тут триста як скло товариства лягло
А земля не приймає…

У цей день уперше за 90 літ було проведено панахиду за всіма отаманами, яких козаки нарекли цим грізним іменем, адже Чорний Ворон – не ворона, як дехто думає, а крук – великий хижий птах.
Протоієрей Української православної церкви Київського патріархату Петро Бойко пом’янув не лише Миколу Скляра із Жовтих Вод, який тут спочиває, а й Платона Черненка із Криворіжжя, Віктора Чекірду з Поділля, Петренка з Радомишльського повіту, Івана Чорногузька з Піщаного Броду та Івана Яковича Чорноусова зі Шполянщини, героя роману Василя Шкляра “Чорний Ворон”. І козака Білоуса з Новоукраїнки, якого товариство також нагородило цим іменем.
На могилі промовляли письменник Василь Шкляр, отаман Вільного козацтва Холодного Яру Олег Островський, народний депутат України Іван Заєць, юрист зі Львова Ігор Коліушко. Співав пісню “Україно, ти моя молитво” (сл. Василя Симоненка) Володимир Гонський, а Володимир Стецюк із Дніпропетровська прочитав вірш “Чорний Ворон”, який написав 2000 року, побувавши на цій, тоді забутій, могилі.

Чорний Ворон! Чорний Ворон –
Степовий отаман –
Із забутої могили
Розмовля з вітрами.

Як добре, що ця могила ожила, воскресла! Недаремно одна з учасниць вшанувань, Тетяна Наумчук, занотувала в подорожньому щоденнику такі слова: “Кожен небайдужий крок записаний землею. І наші погляди залишали теплі сліди”.
Провівши панахиду, панотець Петро Бойко благословив діяльність Романа Коваля, який “перший почув голос цієї могили”. Панотець висловив впевненість, що невдовзі тисячі людей побожно ступатимуть стежками Чорного Ворона та його зухвалого козацтва.
Після поминального обіду відбулася демонстрація документального фільму “Юрій Горліс-Горський” (організувала її громадська організація “Воля ХХІ”). Зал сільського клуб Розумівки вміщував 480 осіб, і майже кожне місце знайшло свого господаря. Перед початком кіносеансу кобзар Тарас Силенко виконав “Гімн українського січового війська” (сл. Петра Карманського, муз. Святослава Силенка). За ним лауреат премії ім. Андрія Малишка Владлен Ковтун прочитав вірш.

Холодний Яр Вам був за брата,
А темна нічка за сестру…
Вам доля випала – й орати,
І з ворогом іти на прю!...

Ярій віки, Холодний Яре!
Будь славен, Мотрин монастир!
Хай пшениці – озимі й ярі –
Належать тим, хто їх зростив!

Після демонстрації фільму виступили Яків Зеленько та Андрій Зеленько, котрі 1942 року хлопчаками взяли участь у вшануванні Чорного Ворона, яке організували Юрій Горліс-Горський і господар громадського двору Денис Тарасович Шевченко.
Роман Коваль висловив слова подяки тим, хто оберігав могилу Чорного Ворона в минулі роки, хто оберігає тепер й оберігатиме в майбутньому.
Надвечір автокараван прибув на Поле смерті під селом Соснівкою Олександрівського району, щоб вшанувати селян, порубаних червоними кавалеристами післяжнивної пори 1920 року. Тоді під шаблями червоних ординців загинуло понад півсотні безборонних селян, а двох було спалено в топці локомотива…
І ось село Цвітне – колись Цвітна – батьківщина легендарного отамана Чорного Лісу і Холодного Яру Пилипа Хмари. В цьому селі в серпні 1921 р. священик Федір Іванча провів публічне освячення зброї козаків і старшин Чорноліського полку. До монументу отаманові та його козакам лягли квіти вдячності. Згадали добрим словом і прадідів повстанців-хмарівців, адже у Цвітній жили й гартувалися до боротьби козаки Богдана Хмельницького та гайдамаки отамана Семена Неживого.
Роман Коваль нагадав про те, що слава про цвітнянського отамана долинула Карпатських гір. “У Києві, – сказав він, – ученим секретарем Національного музею ім. Тараса Шевченка працює Василь Портяк, автор сценарію до фільму “Нескорений” – про боротьбу УПА. Насправді він Василь Білінчук. Прізвище довелось змінити через те, що він рідний племінник сотенного УПА Дмитра Білінчука-“Хмари”, а совєтська влада оголосила цій родині війну. Рідні колись розказали малому Василеві, що псевдонім “Хмара” – не від хмаринок на небі, ним винагородили сотенного на пам’ять про отамана Хмару, що воював 20 років перед тим на Великий Україні”.
Після виступу панотця Петра Бойка промовляв племінник чорноліського отамана Юрко Хмара та син цвітнянського повстанця Олександр Ромащенко (дід Карбала). Промовляв і правнук отамана Роман Хмара, який щойно вийшов із Запорізького СІЗО (“справа голови Сталіна”). Його вітали особливо тепло. Радісно було бачити, що Роман бадьорий, повний снаги боротьби. Кров Пилипа Хмари нікуди не ділася! Вона проросла в нащадках! А Тарас Силенко співав:

Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Інша “похідна сотня” – з представників партії “Батьківщина” (керівник Володимир Гонський), Історичного клубу “Холодний Яр” (керівник представництва – Максим Селюзкін), “Холодноярської ініціативи” та ВО “Свобода” відвідала козацьке село Цибулеве Знам’янського району Кіровоградської області, щоб вклонитися могилам дружини отамана Миколи Бондаренка-Кібця Євгенії і його півторарічного сина Миколки, закатованих будьонівцями.

У неділю вранці, 17 квітня, делегації з усіх земель України стікалися в Мельники – “столицю Холодноярської республіки”, щоб вшанувати Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака, його осавула Юрія Городянина, козаків і старшин полку гайдамаків Холодного Яру. Були й делегації з Одеси, Криму, Донбасу, Буковини, Закарпаття, Прикарпаття, Харківщини, Полтавщини, Київщини, Надсяння, Холмщини, Закерзоння, Кубані. Що вже говорити про Центральну Україну!
Скликав небайдужих тулумбас Чорних запорожців під проводом сотника Романа Боровика з Перемишля. Урочистості відкрив Роман Коваль. “Ми стоїмо біля могили чоловіка, – сказав він, – який виявив та організував народні сили на захист нашої Батьківщини, який створив організацію дисциплінованих та патріотичних вояків, що й після його загибелі продовжувала діяти справно та ефективно, – зазначив він. – Бо він творив організацію не навколо свого імені, а навколо національної ідеї. Для нас, нині сущих, це приклад і урок. Звичайно, Василеві поталанило, що біля нього був вояк-літописець Юрій Городянин, в майбутньому письменник Юрій Горліс-Горський. Якби такі Городянини були й біля інших отаманів, якою б неприступною для ворогів була наша історія, які підстави для слави і гордості ми мали б! Один лише приклад: Добровольча армія генерала Денікіна вже підходила до Москви, а тут, на території Холодного Яру, її влади не було. Тут діяли закони УНР, панували традиції і звичаї українського народу, тут на повні груди звучала українська пісня. І ми тобі, Батьку, її заспіваємо”. І Тарас Силенко заспівав “Пісню про Василя Чучупака”.

Слово й діло, віра й зброя будуть в нас добірні,
Переможем воріженьків, тоді й будем і вільні.
Тоді ненька Україна всіх нас пошанує,
На ланах широкополих козак запанує.

А протоієрей УПЦ КП Петро Бойко провів панахиду за Головним отаманом Холодного Яру Василем Чучупакою та його братами – Орестом, Петром, Олексієм, Дем’яном, Семеном та Автономом.
Затим виступив голова Політради партії “Наша Україна” Валентин Наливайченко: “Ми вшановуємо сьогодні пам’ять героїв Холодного Яру, які любили свій край і поклали життя у боротьбі за те, щоб Україна була самостійною”, – сказав він. – Тут у травні 1768 року повстав гайдамацький рух, а у 1919 – 1922 рр. діяла Холодноярська республіка. Тут українці найдовше чинили опір комуністичному ярму, накинутому з Москви, прагнучи жити у своїй незалежній країні”. Валентин Наливайченко закликав українців об’єднатися проти спроб нав’язати Україні новітні форми окупації.
Після хвилини мовчання вільні козаки Холодного Яру салютували на честь свого Головного отамана, а прекрасний хор “Заграва” (художній керівник Володимир Голубничий) заспівав “Заповіт” Тараса Шевченка.
Поруч з могилою Василя Чучупака спочивають і його козаки. До однієї з цих могил і підійшло привітатись товариство. Панотець Петро Бойко провів літію на пам’ять про убієнних супостатами холодноярських козаків Петра Токовенка, Прокопа Деркача, Данила “Полтавця” та їхнього товариша, ім’я якого не збереглося. Цих хлопців більшовики катували перед смертю: відрізали носи, вуха, губи, вийняли очі, палили на вогні…
Вшанував козаків і народний депутат України Тарас Стецьків, представник “Холодноярської ініціативи”. Він заявив: “Ті, хто сьогодні воюють з нашим минулим, насправді воюють із нашим майбутнім. І ми не повинні його віддати”. Тарас Стецьків закликав берегти і відтворювати пам’ять про козаків-холодноярців. “Всі, хто вважає себе українцем, мають одним потужним ударом знести орду, яка тимчасово захопила владу в Україні”, – так завершив свій виступ народний депутат України.
А голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда сказав: “Ми – нащадки Ґонти і Залізняка, ми – внуки січових стрільців, холодноярців, вояків УПА, ми – незнищенна нація. Коли наші вороги посягають на святе – нашу віру, мову, землю, ми готові до рішучої відсічі. Хочу нагадати окупантам нинішнім: у Холодному Яру піднялися на боротьбу з окупантом від малого до старого, і ворогові не було пощади, бо “в Холодному Яру полону немає”. Тож пам’ятаймо Шевченкове:

Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру”.

Олексій Кайда оголосив хвилину мовчання за загиблими борцями, в тому числі й за Максимом Чайкою, якого вбили російські націоналісти 17 квітня 2009 р. в Одесі, рівно 2 роки тому.
На пам’ять про полеглих Тарас Силенко заспівав:

Чорна рілля ізорана і кровію сполощена,
Білим тілом зволочена і кулями засіяна…

Вшанування на мельничанському цвинтарі завершив хор “Заграва” геніальною піснею на слова Тараса Шевченка “Гайдамаки”. А тулумбас Чорних запорожців уже кликав далі. Під його громи об’єднана делегація у складі Романа Коваля, Валентина Наливайченка, Андрія Парубія, Олега Тягнибока, Тараса Стецьківа, Степана Брацюня та інших співорганізаторів поклала вінки і квіти до монумента Героям Холодного Яру та до пам’ятника Юрію Горлісу-Горському.
Під час покладання квітів Тарас Силенко співав:

Як прощався стрілець зі своєю ріднею.
Сам відходив в далеку дорогу,
Боронить рідний край, і козацький звичай,
Йшов у бій за свою перемогу.

Коли стихли струни бандури, над “столицею Холодноярської республіки” загримів український гімн “Ще не вмерла Україна”.
А невдовзі тулумбас Чорних запорожців уже кликав людей на Кресельці, на місце останнього бою Василя Чучупака.
Після покладання квітів до Креселецького меморіалу Холодноярським героям Роман Коваль передав слово кобзареві Тарасові Силенку, який заспівав пісню на слова Степана Руданського “Із-за гори, із-за кручі”.

Україно, Україно, моя рідна мати,
Чи ще довго над тобою будуть панувати?
Чи ще довго будуть з тебе кривавицю пити
І діточок твоїх рідних в кайданах водити?

Може, знову розв’яжуться зав’язані руки
Може, знову дзвенітимуть козацькі шаблюки!

Як стихла пісня, слово взяв Віктор Ющенко. Лідер партії “Наша Україна” наголосив, що ця земля унікальна своєю життєдайною енергетикою свободи, нескореності та українського духу. “Наш обов’язок – зробити висновки з уроків нашої історії. Заради нашого майбутнього ми маємо підняти рівень відзначення героїв Холодного Яру”, – зауважив він. За словами Віктора Ющенка, Холодний Яр, як і Крути, Конотоп, Шаповалівка, Пилявці, Виграїв, Зборів, Батіг, Гурби й інші місця нашої слави необхідно внести до “спеціального реєстру українських перемог над окупантами”.
“Нас може об’єднати і відкрити перед нацією майбутнє тільки одна чесна відповідь: це наша історія, це наші герої, – сказав Віктор Ющенко, – правдива історія єднає націю, а значить, робить нас сильнішими. Історія боротьби в Холодному Яру – це не тільки наше славне минуле, скільки проекція майбутнього. Нації, які знають собі ціну, завжди виборюють власну історію у націй-окупантів, які намагаються її спотворити, сфальсифікувати. І ми виборемо нашу історію, зробимо її неприступною для наших ворогів”.
Далі виступив Олег Тягнибок. “Століттями українці боролися за право вільного життя на своїй землі, – зазначив він. – Земля і воля завжди були ключовими цінностями нашої нації. Це особливо гостро виявлялося тут, у серці України, в Холодному Яру. Звідси розпочиналося героїчне повстання гайдамаків проти соціального гніту та національної несправедливості в ХVІІІ столітті. На початку XX століття тут в обороні рідної землі гинули, але не здавалися, молоді отамани Холодного Яру. Нинішній окупаційний режим хоче відібрати в нас і свободу, і землю. Після брутального наступу на громадянські та національні права українців, впровадження політики соціального визиску, Банкова взяла курс на запровадження з 1 січня 2012 р. ринку землі. Режим Януковича планує не лише дозволити торгівлю землею, а й надати право продавати землю іноземним громадянам. Ця маніакальна ідея об’єднує майже всі провладні політичні сили. На наше ж переконання, торгувати землею – те саме, що продавати матір. Це пряме оголошення війни українській нації. Купівля землі іноземцями – це анексія.
Сьогодні в Україні формується олігархічна диктатура, не пов’язана ні етнічно, ні соціально з українською нацією. Олігархам вже мало награбованих мільярдів. Вони тягнуть свої руки до святого – до землі, за яку проливали кров наші діди-прадіди. Цей брутальний наступ мусимо зупинити. Вірю, що герої, які поклали свої життя в обороні свободи, і сьогодні тримають лінію фронту національного порятунку, національної гідності, додадуть нам наснаги запалити і понести по Україні новий вогонь із Холодного Яру”.
На підтвердження слів Олега Тягнибока бадьору похідну пісню “Козацька слава” заспівав 11-літній Максим Конверцев із Кам’янки (автор слів і музики Віра Дроботенко, викладач Кам’янського будинку творчості). Люди щиро вітали цього завзятого козака!
Зворушливим був виступ Наталки Осьмак, секретаря Братства вояків ОУН-УПА, дочки Кирила Осьмака, голови Української головної визвольної ради, підпільного уряду України в 1944 році. Виступив і заступник голови НРУ Іван Крулько.
Полетіли над Холодним Яром і слова Василя Шкляра, заступника голови Національної спілки письменників України. “Національна ідея, – сказав він, – це Тарасова сокира, і закопана вона в Холодному Яру. І ми її відкопаємо, і станемо до боротьби за наші національні права, за право бути на нашій землі господарями”.
Андрій Юсов від імені “Холодноярської ініціативи” та Степан Брацюнь від імені Конгресу українських націоналістів вручили Василеві Шкляру Народну Шевченківську премію за документальний роман “Чорний Ворон” і чек на 250000 гривень із формулюванням “За повернення українській нації історичної пам’яті”. Половину цієї суми зібрав КУН. Від імені Конгресу промовляв його голова Степан Брацюнь, зокрема він сказав: “Холодноярські повстанці були взірцем служіння Україні. Їхній чин боротьби за незалежну Україну підхопили ОУН та УПА. І саме завдяки жертовному служінню українських вояків різних земель ми сьогодні живемо в суверенній Українській державі”, – підкреслив Голова КУН.
На пам’ять про борців за волю України хор “Заграва” заспівав “Ой у лузі червона калина”, а всі могутньо підтримали. Керівник Крижопільської організації ВО “Свобода” В’ячеслав Березовський так запам’ятав цю подію: “А, ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну розвеселимо!” – потужно співав народний хор “Заграва”. До голосів Олега Тягнибока, Валентина Наливайченка, Степана Брацюня, Василя Шкляра, Романа Коваля органічно вплітались і голоси вінничан. Ось вона – та новітня Директорія, прообраз якої існував у роки перших Визвольних змагань, ось і є той склад довірених осіб, мужів нашого народу, тих отаманів, які зможуть вивести наше суспільство на прямий і світлий путь гордого народу, в історії якого є герої Холодного Яру, герої Ямпільської республіки, героїв інших земель”.

Після меморіального мітингу на Кресельцях відбувся постановочний бій холодноярських партизанів та більшовицького продзагону, який завершився повним розгромом московських грабіжників (автор сценарію Роман Коваль, режисер-постановник і організатор Олег Островський, отаман Вільного козацтва Холодного Яру, член Історичного клубу “Холодний Яр”).
А тулумбас Чорних запорожців уже кликав козацтво на береги Гайдамацького ставу – щоб освятити зброю нових борців за волю України. Це вже було п’яте освячення зброї. Цю славну традицію відновив Історичний клуб “Холодний Яр” спільно зі священиками Української православної церкви Київського патріархату.
Після того як Тарас Силенко заспівав старовинну гайдамацьку пісню “Та виїхав Ґонта, гей та із Умані” Роман Коваль передав слово народному депутатові України Андрієві Парубію, який сказав: “Коли в Україну приходили загарбники, українці святили зброю, гартували свою волю і серця та набиралися сили в Холодному Яру. Так було в часи Гайдамаччини, так було в часи Визвольної боротьби 20-х років минулого століття. Невипадково й сьогодні у Холодний Яр приїхали тисячі людей, які прагнуть боротьби. Нинішня влада стала на службу загарбникам. Тому сьогодні тут, як наші діди і прадіди, ми освячуємо зброю, гартуємо свою волю і серця, набираємося сили – для нової боротьби, для нових перемог. Я впевнений, що разом ми зможемо здобути перемогу над антиукраїнською владою. Україна переможе!”.
Вірш про освячення зброї у Холодному Яру прочитав Владлен Ковтун.

Навесні оживуть срібнолисті тополі,
Край доріг залеліють дубці-ясени –
Й до Холодного Яру зберуться на раду про волю
Козаки-гайдамаки – української волі сини.

Як колись їх діди – вони висвятять зброю
Й закружля їхні долі смертельний танок…
“Нищіть зайд-окупантів”, – б’ють Мотрині дзвони до бою!
Запанує тут воля, заквітують калина й бузок.

Зброю урочисто освятили панотці Української православної церкви Київського патріархату, на чолі з протоієреєм Петром Бойком.
А вінець всьому підвела пісня – “Гей видно село” у виконанні хору “Заграва”. У хвилини, коли співав хор, Верховний отаман Українського козацтва Ігор Вардинець вручив Романові Ковалеві орден IV ступеня “Віра”, а Василеві Шкляру – орден “Честі” III ступеня – обом “за вагомий внесок у справу розвитку, відродження та єдності Українського козацтва, ствердження національної ідеї, розбудови держави”.
Після завершення урочистої церемонії за участю старійшин Українського козацтва організатори запросили всіх до поминального обіду. Поминальний обід відбувся також і на хуторі Буда-Половецька біля дуба Максима Залізняка, на території готельно-ресторанного комплексу “Дикий хутір”, який виступив співорганізатором меморіальних вшанувань. Гостила всіх у той день чарівна господиня Леся Островська. А вже надвечір відбулося закладення першого каменю фундаменту “Музею Холодного Яру”. Участь у церемонії взяли заслужені художники України Микола та Олександра Теліженки, Олег Островський, Роман Коваль, Тарас Силенко, Василь Шкляр, Валентина Шкляр, депутат Черкаської міської ради Микола Булатецький, козак Петро Билина та інші достойники.

Слід сказати, що співорганізатори вшанувань передали 2000 грн. на підтримку хору “Заграва”, 1000 грн. Богданові Легоняку на підтримку Медведівського краєзнавчого музею. Йому ж було передано і 1000 грн. на оновлення і збільшення табличок у селі Мельники з назвами вулиць – братів Чучупаків, Холодноярська та Чучупаків узвіз. 1000 грн. було передано сільському голові Розумівки на вказівники до могили Чорного Ворона, 11000 грн. було витрачено на поминальні обіди на берегах Гайдамацького ставу, на хуторі Буда та в Розумівці (загалом на 730 порцій). 500 грн. було передано на підтримку родини отамана Хмари. Були й інші видатки: пошив будьонівок, оренда автобуса для учасників бою в Холодному Яру, озвучення мітингу тощо.

Подаємо до відома неповні списки делегацій організаторів і співорганізаторів велелюдних народних зборів у Холодному Яру, які переросли у свято українського духу.
Делегацію Історичного клубу “Холодний Яр” представляли Роман Коваль, директор філіалу “Холодний Яр” Національного заповідника “Чигирин” Богдан Легоняк, кобзар Тарас Силенко, редактор газети “Шлях перемоги” Віктор Рог, отаман Вільного козацтва Холодного Яру Олег Островський, підприємці Леся Островська, Роман Боровик та Орест Стець, директор Кам’янського краєзнавчого музею Юрій Ляшко, журналістки Лідія Титаренко та Олеся Коваль, інженер-конструктор Максим Селюзкін, організатор кіновиробництва Василь Дунський із сином Тарасом, який у фільмі “Юрій Горліс-Горський” зіграв юного Юрка; юрист Олександр Бесєдков, краєзнавці Володимир Вознюк, Владислав Карпенко, Василь Білошапка та Петро Билина; дочка козака 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР Тамара Здоровецька; голова Суспільної служби України в Чигиринському районі Лідія Улянич; чигиринська козачка Юлія Жадан, козаки-хлібороби із с. Цвітна Олександр Ромащенко та Юрко Хмара, херсонський козак Леонід Цимбал, а також велика родина Чучупаків на чолі з Володимиром Дем’яновичем Чучупакою, рідним племінником Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака. Участь у вшануваннях взяли правнук Петра Чучупака, Сергій Чучупак, та його дружина Наталка, онучка наймолодшого з п’яти братів Чучупаків, Дем’яна, Олена Горбаченко з чоловіком Олегом та дітьми Артемом та Даринкою. Приїхали вшанувати своїх рідних і нащадки священика УАПЦ Автонома Чучупака – двоюрідного брата Головного отамана Холодного Яру.
Партію “Наша Україна” представляли її лідер Віктор Ющенко, голова політради Валентин Наливайченко, голова центрального виконкому Сергій Бондарчук, народні депутати України Андрій Парубій, Лілія Григорович, Зіновій Шкутяк та Віктор Матчук, член президії Володимир Огризко, директор Інституту Віктора Ющенка Ірина Ванникова, голова ЦКРК Євген Гірник, голова Дніпропетровської обласної організації Віктор Гноєвий та кандидат історичних наук Андрій Ніцой, керівник департаменту організаційно-партійних питань “Нашої України”.
“Холодноярську ініціативу” репрезентували народні депутати України Тарас Стецьків і Володимир Філенко, експерт із правознавства Ігор Коліушко, поет Сергій Пантюк, бард Володимир Гонський, а також Євген Золотарьов, Андрій Юсов та Віктор Жердицький.
Народний рух України прислав делегацію на чолі із заступником голови НРУ Іваном Крульком. У її складі були заступник голови ВГО “Молодий Народний Рух” Сергій Воронов, голова Одеської міської організації Надія Яшан, голова Броварської районної організації НРУ Андрій Прядун, голова Київського міського осередку “Молодого Народного Руху” Олексій Захарченко та голова Білоцерківської міської організації НРУ Костянтин Климчук.
Найбільше козаків і козачок прислало до Холодного Яру Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. Її представляли Олег Тягнибок, заступник голови партії, депутат Львівської обласної ради Леонтій Мартинюк, делегації Одеської обласної організації на чолі з Павлом Кириленком, Дніпропетровської ОО (голова Анатолій Галілей), Житомирської ОО (голова Сидір Кізін), Рівненської ОО ВО “Свобода” (керівник – депутат Рівненської облради Олег Осуховський), Київської міської організації на чолі з Андрієм Іллєнком, Ірпінської МО (керівник Богдан Мельничук організував 2 автобуси), Вінницької обласної та міської організацій на чолі з Романом Марійчаком (серед вінничан були голова Тиврівської районної організації Василь Мідяний, голова Калинівської МО Костянтин Васюк, голова Калинівської районної організації Володимир Павлюк, депутати міських та районних рад Вінниччини) та голова Крижопільської РО В’ячеслав Березовський.
Делегацію Кіровоградської ОО ВО “Свобода” (голова Олександр Ромащенко) сформували голова Кіровоградської МО Сергій Запорожан, голова Кіровоградської РО Юрій Рогало, голова Долинської РО Віталій Терещенко, голова Знам’янської РО Анатолій Вигонний, голова Знам’янської МО Олександр Голінько, голова Новгородківської РО Андрій Войтович, голова Новоукраїнської РО Леонід Матейчук, голова Світловодської РО Володимир Іванець, голова Світловодської МО Владислав Повалій, голова Маловисківської РО Роман Тучков.
До делегації ВО “Свобода” увійшли також керівник секретаріату ВО “Свобода”, голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда, голова Закарпатської ОО Олег Куцин, голова Чернігівської ОО Андрій Міщенко, голова Сумської ОО ВО “Свобода” Ігор Мірошниченко, голови Уманської та Черкаської міських організацій Юрій Ботнар та Михайло Вакуленко, керівник Аналітичної служби ВО “Свобода” Юрій Левченко, керівники Київської “Студентської Свободи” та фракції ВО “Свобода” в Українській міській раді Руслан Андрійко і Пилип Іллєнко, депутат Тернопільської обласної ради Олег Любінський. Своїх представників послали також Ставищанська, Васильківська та Білоцерківська організації ВО “Свобода”. Бориспільську МО привіз до Холодного Яру Ігор Петренко та його заступник Вадим Шапошников – обидва депутати Бориспільської міської ради. У складі делегації були доктор медичних наук Леонтій Сандуляк та доктор фізико-математичних наук Юрій Зелінський – професори Бориспільського інституту муніципального менеджменту при МАУП.
Делегацію Конгресу українських націоналістів очолили Степан Брацюнь та його заступник Євген Лупаков. До неї увійшли також голова Кіровоградської обласної організації КУНу Віктор Тріщенко, керівник театру української традиції “Дзеркало” Володимир Петранюк та редактор газети “Нація і Держава” Богдан Захаряк.
Вклонився могилам героїв і Герой України Степан Хмара. Завітав у цей день на Холодноярщину і народний депутат України Іван Заєць. Серед учасників вшанувань можна було побачити скульпторів Миколу Теліженка, Віктора Крючкова, Руслана Найду та Дмитра Бур’яна, заслуженого художника України Олександру Теліженко, доктора педагогічних наук Юрія Руденка, благодійника Антона Коломійця, різьбяра Миколу Оцуна, художника Івана Фізера, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Володимира Недяка, письменника Володимира Осипчука, журналістів Ростислава Мартинюка, Назара Обідзінського, Степана Вінярського, Станіславу Больбат, Олену Білозерську та Світлану Орел, редактора газети “Рада козацька” Віталія Опанащука та багато інших достойних українців. Вшанували наші могили й доброзичливі чужинці – кримсько-татарська поетеса Таміла Ташева й представник білоруської опозиції В’ячеслав Сівчик.
Важливу місію виконали члени Історичного товариства “Чорні запорожці” (сотник Роман Боровик, поручник Орест Стець, козаки Віктор Фастовець, Михайло Кертичак, Василь Ільчишин) та юна чорношличниця Ярослава Фастовець. Вони знову привезли величезний тулумбас, розкішний голос якого скликав до гурту.
На цей раз чимало своїх представників прислали Черкаси, зокрема були голова Черкаської обласної організації “Просвіта” Олена Фещенко, голова Черкаського відділення фонду “Культура” Анатолій Волошин, видавець Олександр Третьяков, головний архітектор Черкаської області Василь Дмитренко, бард Кока Черкаський. А Ольга Мазуренко привезла делегацію Черкаського обласного краєзнавчого музею.
Міський голова міста Помічна, що на Кіровоградщині, давній приятель Історичного клубу “Холодний Яр” Микола Антошик привіз два автобуси з дітьми. Була й делегація українців Макіївки. А депутат Вінницької міської ради Антон Бойдаченко організував і профінансував приїзд делегації своїх земляків. Організував 2 автобуси зі студентами (80 осіб!) з Кіровограда Олександр Ратушняк.
У вшануваннях у Холодному Яру взяли участь делегація Українського козацтва на чолі з Верховним отаманом Ігорем Вардинцем, делегація Вінницького полку ім. Івана Богуна на чолі з Володимиром Воловодюком, Богданівська сотня Бугогардівської паланки Українського козацтва (отаман Сергій Шуліка), козаки з УНСО на чолі з Ігорем Мазуром-“Тополею”, активістки Союзу українок, делегація рідновірів на чолі із заступником голови об’єднання рідновірів України Володимиром Кагадієм, який здійснив рідновірський обряд), рідновір Олександр Ваврик (власник книгарні-кафе “Руський клуб Культ-Ра”), рідновірський хор “Вольниця” (художній керівник Володимир Яремчук), голова правління ГО “Честь і слава” Сергій Буря, екс-голова Олександрівської районної ради Станіслав Степанов та “вічнозелений” Віталій Кононов, який свого часу допоміг врятувати дуб Максима Залізянка.
Зібралася в цей день у Холодному Яру й об’єднана делегація ОУН, МНК і Центру національного відродження. Її сформували голова Головної ради ОУН (б) Андрій Гайдамаха, ветеран Національно-визвольних змагань ОУН-УПА Степан Семенюк, голова правління ЦНВ Анатолій Семенюк, виконавчий директор ЦНВ Тарас Рондзістий, керівник секретаріату ЦНВ Василь Бойко, голова МНК Сергій Кузан, редактор “Шляху Перемоги” Віктор Рог та інші.
Слід сказати, що подію висвітлювали з півтора десятків телеканалів, серед них “5 канал”, “СТБ”, “24”, “IСTV”, “1+1”, “1-й Національний”, “Інтер”, черкаські “Рось” і “Вікка”, Вінницьке державне телебачення (ВДТ-6), харківське телебачення та інші.

Коли Роман Коваль запитав одного з учасників вшанувань, Олександра Бєсєдкова з Одеси, з якими настроями від’їжджали люди з Холодного Яру, відповідь була лаконічною: “З бойовим! Дехто хотів вже почати революцію!”
Ну, що ж Боже поможи нам відстояти свою Україну. І нехай нам в цьому допоможе незборимий дух Холодного Яру!
Такої думки був і депутат Вінницької міської ради Антон Бойдаченко: “Коли ми побачили тисячі, можна сказати, прочан, до цього, святого для українців, місця, всілякі сумніви розвіялися – Україну ми таки здобудемо!”

У понеділок, коли вже більшість учасників вшанувань роз’їхалось, невеликий гурт членів Історичного клубу “Холодний Яр” повернувся з Буди Половецької до Мельників провідати дочку холодноярського повстанця Харитона Холода – Ганну Харитонівну. Поправили вінки та квіти на Мельничанському меморіалі Героям Холодного Яру. І тут Роман Коваль запропонував передати вітання-квіти від Юрія Горліса-Горського трьом дівчаткам, яких зарубали будьонівці 1920 року на Недашківській греблі під Млієвом. Ошатний кошик із красивими жовтими квітами, що стояв біля підніжжя пам’ятника Юрію Горлісу-Горському, було покладено до багажника. За кілька годин квіти вже прикрашали могилку в лісі між Млієвом і Орловцем.
Останньою піснею, яку Тарас Силенко заспівав дівчаткам, була улюблена пісня отамана Голого (Трохима Бабенка):

Ой піду я лугом, лугом-долиною,
Ой чи не зустрінусь з родом-родиною…

Нехай слова цієї пісні, яку так любив отаман Голий та його козацтво, стануть пророчими, нехай душі полеглих борців за волю України зустрінуться з душами тих, хто низько схиляє голову перед їхнім подвигом.

Історичний клуб “Холодний Яр”



Ювілеї і дати. Травень.

1 травня 1653 р. Тиміш Хмельницький здобув перемогу під Яссами.
1 травня 1915 р. загинув Іван Лаврук, організатор січового руху, стрілець 2-го куреня УСС.
1 травня 1922 р. створено Подільську повстанську групу на чолі з Яковом Гальчевським.
2 травня 1125 р. помер Великий князь київський Володимир Мономах.
2 травня 1512 р. князь Костянтин Острозький розбив татар під Вишневцем.
2 травня 1848 р. в Галичині створено Головну Руську Раду.
3 травня 1873 р. народився Павло Скоропадський, Гетьман України.
3 травня 1905 р. помер Іван Ротар, керівник Чорноморської громади РУП, голова катеринодарської “Просвіти”.
3 травня 1924 р. загинув Микола Міхновський.
3 травня 1946 р. вояки УПА знищили генерал-полковника НКВД Москаленка.
3 травня 1969 р. помер Микола Дусько, козак 2 полку Чорних запорожців, учасник походу запорожців під проводом Петра Болбочана на Крим, лицар Залізного хреста Армії УНР.
4 травня 1733 р. помер запорозький кошовий отаман Кость Гордієнко.
4 травня 1838 р. викуплено з кріпацтва Тараса Шевченка.
4 травня 1949 р. народився Володимир Івасюк.
5 травня 1877 р. народився Михайло Волошин, командант куреня УСС, диригент хору, віце-президент Союзу українських адвокатів.
5 травня 1880 р. народився Олександр Пилькевич, член Центральної Ради, генерал-хорунжий Армії УНР.
5 травня 1898 р. народився Георгій Ткаченко, старосвітський кобзар.
5 травня 1900 р. Кирило Трильовський заснував товариство “Січ” у с. Завалля на Снятинщині.
5 травня 1917 р. у Києві почався 1-й Всеукраїнський військовий з’їзд.
5 травня 1917 р. створено Український генеральний військовий комітет.
5 травня 1984 р. в російських концтаборах загинув Олекса Тихий.
5 травня 2005 р. помер поет Іван Гнатюк, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка.
6 травня 1920 р. переможно завершився Перший зимовий похід Армії УНР.
7 травня 1840 р. народився Марко Кропивницький, драматург, режисер і актор.
7 травня 1900 р. народився Юрій Липа, філософ, поет, лікар УПА.
8 травня 1895 р. народився Петро Васкул, сотник УГА, член Проводу ОУН.
8 травня 2010 р. – День Матері.
9 травня 1890 р. народився Кирило Осьмак, президент УГВР.
9 травня 1921 р. від московської кулі загинув Кость Пестушко, отаман Степової дивізії.
9 травня 1933 р. москалі розстріляли українських підпільників Сергія Клепача, Андрія Череп’яного, Феодосія Череп’яного та Павла Великого.
9 травня 1959 р. помер Григорій ТРУХ, командир сотні УСС, редактор часописів “Наш Приятель” і “Світло”.
9 травня 1984 р. помер козак Армії УНР, письменник Борис Антоненко-Давидович.
10 травня 1879 р. народився Симон Петлюра, Головний отаман Армії УНР.
10 травня 1940 р. москалі розстріляли Якова Водяного, черкаського полковника Вільного козацтва.
12 травня 1895 р. у перемишльській гімназії почали викладати українською мовою.
12 травня 1901 р. в родині вченого Івана Пулюя народився Олександр Пулюй, січовий стрілець, хорунжий УГА та Армії УНР, винахідник.
12 травня 1920 р. у Кривому Розі постала Степова дивізія.
13 травня 1849 р. народився письменник Панас Мирний.
13 травня 1933 р. застрелився письменник Микола Хвильовий.
14 травня 1871 р. народився письменник Василь Стефаник.
14 травня 1895 р. народився Василь Голинський, стрілець Гуцульської сотні УСС та Гуцульського куреня УГА.
14 травня 1941 р. від московської руки загинув Ананій Волинець, повстанський отаман, підполковник Армії УНР.
15 травня 1857 р. народився письменник Андрій Чайковський.
15 травня 1859 р. народився Панас Саксаганський, один з основоположників українського професійного театру.
15 травня 1939 р. помер Павло Ковжун, художник, редактор газети “Козацька думка”, працівник інформаційного бюро Сірої дивізії Армії УНР.
15 травня 1981 р. помер Максим (Тарас) Бульба-Боровець, отаман УПА “Поліська Січ” (1941), командир Української народно-революційної армії (1943).
16 травня 1638 р. запорозький гетьман Яків Острянин на р. Стариці розбив польське військо.
16 травня 1648 р. Богдан Хмельницький розгромив річпосполитське військо під Жовтими Водами.
16 травня 1954 р. вибухнуло повстання політв’язнів у Кінгірі.
16 травня 1960 р. в російській неволі загинув Кирило Осьмак, президент УГВР.
18 травня 1876 р. Емським указом російський уряд заборонив українське письменство, видання і ввезення з-за кордону української літератури, заборонив театральні вистави українською мовою.
18 травня 1920 р. загинув Гриць Бурба, командир 4-ї сотні полку Чорних запорожців, лицар Залізного хреста Армії УНР.
18 травня 1920 р. у бою з котовцями загинув Ілько Зінько, козак 2-ї сотні полку Чорних запорожців Армії УНР.
18 травня 1920 р. у бою проти червоних загинув Олекса Савенко, козак 1-ї сотні полку Чорних запорожців Армії УНР, лицар Залізного хреста Армії УНР.
18 – 20 травня 1979 р. загинув композитор і співак Володимир Івасюк.
19 травня 1975 р. помер Павло Сумароків, старшина полку Чорних запорожців, командир 6-ї роти 30-го полку дивізії “Галичина”, лицар Залізного хреста Армії УНР.
21 травня 1892 р. народився Кость Смовський, командир 1-ї бригади Окремої кінної дивізії, генерал-хорунжий Армії УНР.
21 травня 1896 р. народився Борис Шевченко, командир 1-ї сотні Окремого кінного партизанського дивізіону ім. П. Болбочана, лицар Залізного хреста Армії УНР.
22 травня 1861 р. Тараса Шевченка перепоховали на Чернечій горі біля Канева.
22 травня 1919 р. поляки розстріляли композитора Остапа Нижанківського, члена Української Національної Ради ЗУНР.
22 травня 1992 р. помер Антін Кущинський, сотник Вільного козацтва, командант Гуцульського коша Карпатської Січі, редактор журналу “Українське козацтво”.
23 травня 1920 р. помер графік Георгій Нарбут.
23 травня 1938 р. від руки московського агента загинув полковник Армії УНР Євген Коновалець, командир корпусу Січових стрільців, начальний командант УВО, голова ПУН.
24 травня 1742 р. помер Гетьман України Пилип Орлик.
25 травня 1630 р. Тарас Трясило під Переяславом розбив польських загарбників.
25 травня 1709 р. москалі зруйнували Чортомлицьку Січ.
25 травня 1926 р. Самуїл Шварцбард убив Симона Петлюру.
26 травня 1648 р. Богдан Хмельницький під Корсунем розбив польську армію.
27 травня 1936 р. помер Ігор Лоський, учасник бою під Крутами, історик
28 травня 1916 р. помер Іван Франко.
29 травня 1653 р. Тиміш Хмельницький зазнав поразки під Торговицею.
29 травня 1915 р. помер Клим Гутковський, командант Гуцульської сотні УСС, редактор часопису “Праця”.
29 травня 1952 р. помер Михайло Омелянович-Павленко, начальний комендант УГА, командувач Армії УНР.
30 травня 1893 р. народився Павло Сумароків, старшина полку Чорних запорожців, старшина дивізії “Галичина”, лицар Залізного хреста Армії УНР.
31 травня 1896 р. народився Іван Подюк, січовий стрілець, поручник УГА, лікар.
У травні 1921 р. загинув Максим Терещенко, начальник Холодноярського повстанського штабу.



“Відгомін події”

“Феноменальне досягнення”

Дорогий пане Романе! Докладно прочитав кожне слово Вашого репортажу про вшанування героїв Холодного Яру. Це справді тріумфальне й феноменальне Ваше досягнення. Спочатку детальне планування величезної програми, а потім надзвичайно успішне її виконання. Багато цікавих промов, включно на адресу теперішнього уряду. Пізно висловив Ющенко гарні патріотичні слова. На жаль, тоді коли було потрібно, він поставив свої особисті рахунки з Юлією Тимошенко вище інтересів України і в цей спосіб спричинився до перемоги Януковича на виборах. Показово, що СБУ дивиться на прояви українського націоналізму як щось підозріле та небезпечне. Тому й треба їй список присутніх на таких сходинах. Ви, напевно, в цьому чорному списку посідаєте перше місце. Ми турбуємося про Вашу безпеку.

З пошаною та найкращими побажаннями
Роман ПРОХОДА, син підполковника Армії УНР  
США

  

 

“Можете на нас розраховувати!”

 Пане Романе, доброго дня! Щиро вдячна Вам за величезну та суперкорисну подвижницьку діяльність! Щойно прочитала Ваш звіт в Інтернеті. Вибачте, але не можу стриматися – цього року вперше, окрім Одеської організації ВО “Свободи”, на вшанування холодноярців з Одеси приїхало 42 людини. А одеські діти – ліцеїсти – навіть стояли у варті біля меморіалу холодноярцям. Дякую! Ми отримали величезне натхнення! Можете на нас розраховувати!

Щиро Зоя КАЗАНЖИ, член правління Українського клубу Одеси

 

“Ті, що не поїхали, кусають собі лікті”

Уже 5 років поспіль у квітні я їду до Холодного Яру, але такого ще не було! Таких масштабних заходів “Холодноярська республіка” ще не знала. Добре, що ви з Василем Шклярем привернули до цих подій увагу широкої громадськості. Там панує справжня гайдамацька атмосфера! Я залюбки везу туди студентську молодь, бачу як на них впливають ці поїздки. Вони повертаються звідти іншими людьми! Холодний Яр дає сильний поштовх до пробудження внутрішніх ресурсів, національної гордості за свій народ, шанування своєї історії, сприяє благородним починанням для України!
Цього року мені вдалося організувати поїздку 80 студентів з Кіровоградського педагогічного університету ім. Володимира Винниченка (два великих автобуси) – з філологічного та історичного факультетів. Повернувшись, вони рознесли враження про цю подію у студентському середовищі, зробили стінгазету з чудовими фотографіями. Тепер ті, що не поїхали, кусають собі лікті й збираються поїхати наступного року! Тож наступного року нас буде ще більше! Щиро дякую за чудовий захід у Холодному Яру!

Олександр РАТУШНЯК, викладач
Кіровоград

 

“Шкодую, що не був у Холодному Яру”

Великий звіт про події 16 – 18 квітня в Холодному Яру я прочитав на “Українській правді”. Подумав: це ж треба так добре всіх знати, пам’ятати прізвища та імена, щоби нікого не забути! Дуже делікатно, толерантно згадані політики. Радію Вашому, пане Романе, талану, дипломатичному хисту. Шкодую, що не зміг бути з Вами в Холодному Яру, але подумки, чи то, як кажуть, віртуально був, бо багацько моїх друзів телефонували з місць та доріг, розповідали в деталях. Слава Богу, все пройшло добре, з чим вітаю Вас!

Сергій ПРОСКУРНЯ, режисер

 

Люди роз’їхались із настроєм боротися

Такої кількості шанувальників героїв-козаків у Холодному Яру ще не було. Вітаю з успіхом! У працівників СБУ справді було багато роботи. А наступного року нас буде ще більше!
Відтворення бою між холодноярцями та більшовиками, здійснене “Вільним козацтвом Холодного Яру” на чолі з членом Історичного клубу “Холодний Яр” Олегом Островським, стало родзинкою заходів. Глядачі, що обсіли чималий пагорб за Креселецьким лісництвом, немов занурилися в минулі часи – настільки реалістичною виглядала реконструкція бою. Це і грабунок селянської родини “продармєйцамі”, які на підводах під червоним прапором уже збиралися було виїхати з хутора, і засідка повстанців на узліссі, і їхній переможний бій – хоч і сліпими набоями і вибуховими пакетами, та все ж зі зброєю тих часів – гвинтівками, наганами, кулеметами “Максим” та шаблями. Незабутні враження ще довго залишатимуться у пам’яті глядачів. Сподіваюсь, пане Романе, що матеріалізуються не тільки Ваші холодноярські задуми, але й Ваші мрії щодо режиму Януковича-Азарова.

Вадим ШАПОШНИКОВ, депутат Бориспільської міської ради від ВО “Свобода”



Вулиця отамана Орлика

“Добрі новини”

21 квітня на сесії Гостомельської селищної ради розглядалося звернення мешканця Гостомеля Олександра Друка, члена ВО “Свобода”, про  присвоєння одній із нових вулиць селища імені отамана Орлика – уродженця Гостомеля.
Олександр Друк звернувся за підтримкою до Романа Коваля, автора книги “Отаман Орлик”, із проханням виступити на сесії і переконати депутатів ухвалити таке рішення. Роман Коваль не лише розповів народним обранцям про полковника Армії УНР Федора Артеменка (отамана Орлика), але і представив талановитого скульптора Дмитра Бур’яна та його прекрасно виліплені погруддя Миколи Міхновського і Юрія Горліса-Горського. Письменник запропонував не тільки назвати нову вулицю на честь отамана, але й збудувати йому пам’ятник, а на в’їзді встановити великий стенд із написом: “Гостомель. Батьківщина отамана Орлика”. Також організувати туристичний маршрут “Стежками отамана Орлика”. Пропозиції були прийняті схвально.
Рішення про присвоєння вулиці імені отамана Орлика постановили одноголосно.
“Наші події, які ми творили, будуть записані колись письменниками в історії золотими буквами. Хай не пропаде даремно пролита кров наших братів-селян, матерів і сестер!” – Олександр Друк нагадав пророчі слова Ларика Плисаки, ад’ютанта отамана.
На сесії був присутній і депутат Ірпінської міської ради, голова Ірпінської міської організації “ВО “Свобода” Богдан Мельничук.

Тетяна НАУМЧУК, Історичний клуб “Холодний Яр”



В’ячеслав Шкода

4 березня 2011 р. помер наш товариш, славний нащадок славного роду Григорія Шевченка, член Історичного клубу “Холодний Яр”, організатор знам’янських делегацій до Холодного Яру впродовж 15 років

 

 

 

 

В’ячеслав Євгенович Шкода народився 1 травня 1929 р. у Знам’янці Кіровоградської області. Закінчив Одеський педінститут ім. Костянтина Ушинського (філологія та логіка), а згодом і Кіровоградське музичне училище (диригент хору та викладач сольфеджіо).
З 1952 р. працював викладачем дитячої трудової виховної колонії УМВС Одеської області, а з 1954 р. у Знам’янці викладав українську мову в школах міста. Працював інспектором райвно, директором Знам’янської селищної школи робітничої молоді, викладав музичну літературу в дитячій музичній школі ім. Віталія Лисенка. З 1989 р, – директор міського музею “Кобзарева світлиця”, а з 2004 р. – зберігач фондів Знам’янського міського краєзнавчого музею.
Краєзнавчі дослідження розпочав 1946 року. Основні напрямки: історія міст і сіл району, археологія, топоніміка, природа чорноліського краю, шевченкознавство, видатні земляки. Автор близько півсотні публікацій у пресі, в тому числі й нарису-дослідження “Брат композитора” (Вітчизна. – 1965. – № 2); “Місто Знам’янка” в томі “Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область”; путівник “Знам’янка” в співавторстві з Віктором Проценком (Дніпропетровськ, “Промінь”, 1971).
Член Асоціації дослідників голодоморів в Україні, науково-просвітний фонд Тараса Шевченка, Історичного клубу “Холодний Яр”, Почесний козак Окремого полку Українського козацтва ім. Козака Мамая.
Ініціатор встановлення у місті і районі пам’ятних знаків та меморіальних дошок Миколі Лисенку, Андрієві Лисенку, Михайлові Старицькому та Каролю Шимановському. Організатор традиційних щорічних виїздів міськрайонних делегацій у квітні до Холодного Яру і 22 травня на батьківщину Тараса Шевченка. Ініціатор понад десяти документальних фільмів краєзнавчого спрямування Знам’янської та Кіровоградської телерадіокомпаній. Оповідач у ряді документальних стрічок, які демонструвалися по місцевому, обласному та республіканському телебаченні.
Почесний громадянин міста Знам’янки, член Ради поважних козаків, онук Олімпіади Єгорівни Красицької-Шкоди – правнучки Тараса Шевченка по його сестрі Катерині.
Має низку нагород. Лауреат премії ім. Володимира Винниченка, лауреат обласної краєзнавчої премії ім. Володимира Ястребова за рукопис “Чорне озеро. Реалії і легенди в контексті історії”, перший і єдиний в області лауреат державної краєзнавчої премії ім. Дмитра Яворницького.
А ще В’ячеслав був доброю, врівноваженою та приязною людиною, яка світилася.
Вічна пам’ять, Тобі, дорогий Друже!

Від імені Історичного клубу “Холодний Яр” та редакції “Незборимої нації”
Роман КОВАЛЬ



“Це ті, котрі цілують спершу меч, а потім жінку”

12 квітня, в день загибелі Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака у Києві в Руському клубі “Культ Ра”, що на Володимирській, 4, відбулася презентація книг Історичного клубу “Холодний Яр” про Визвольну боротьбу українського народу в 1917 – 1920-х роках: “Холодний Яр” Юрій Горліса-Горського (13-те видання, 2011), “Чорні запорожці” Петра Дяченка, “Отаман Орлик” і “Таємниця отамана Зеленого” Романа Коваля.
Вів вечір заслужений артист України Тарас Силенко. Він же і співав дивовижні пісні: “Диво краю-Україно” (сл. Василя Хитрука, муз. Тараса Силенка), марш сотні Орлів “Без рідної буди”, “Пам’яті Василя Чучупака” (сл. народні, муз. Тараса Силенка), “Пісня про отамана Зеленого” (сл. Миколи Щербака, муз. Тараса Силенка).
Тарас Силенко оповів про подвижницьку діяльність членів Історичного клубу “Холодний Яр”. Режисер Олександр Домбровський назвав Романа Коваля одним із засновників українського документального кіно початку ХХI століття і розповів як створювалися фільми “Гуцули у Визвольній боротьбі”, “Отаман Зелений”, “Семен Гризло, звенигородський кошовий Вільного козацтва”, “Юрій Горліс-Горський” та інші.
Палким і змістовним був виступ читачки Оксани Скиталінської. Високо оцінив внесок Романа Коваля в українську історичну науку народний депутат України Олесь Доній. Слова подяки Історичному клубові “Холодний Яр” висловив і Кий – господар Руського клубу “Культ Ра”. Своє слово сказав і Роман Коваль, зокрема розповів про свою нову книжку ”Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”.
Зачарували своїми піснями метри української естради – Гриць Лук’яненко та Неля Франчук. Учасники вечора почули “Баладу про Нансена (сл. Оксани Пахльовської, музика Нелі Франчук), “Лебеді материнства“ (сл. Василя Симоненка, муз. Нелі Франчук), “Ще за Дніпром гримить гроза” (сл. і муз. Анатолія Сухого).
Пройняв слухачів і лідер гурту “Тінь сонця” Сергій Василюк – він заспівав “Вишневий садок” (сл. і муз. Сергія Василюка) і “Козачу могилу” (сл. і муз. Сергія Василюка та Костянтина Науменка).
Слава борцям за волю України!
Честь тим, хто вшановує їх!

Шановні друзі!

Хто хоче бути причетним до видання книги Романа Коваля “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”, просимо надсилати кошти у гривнях на такий рахунок: Львівський обласний благодійний фонд “Надії нації”, Україна, 79034, Львівська область, м. Львів, вул. Литовська, буд. 8, кв. 1; №Р 26002010019859 у Львівському відділенні ПАТ “Укрсоцбанк”, код  банку (МФО) 300023; ІН 20856878, Україна, 79000, м. Львів, площа Міцкевича, 10.

Історичний клуб “Холодний Яр”





Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Людмила АНДРУСИШИН – 300 грн.
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 340 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Михайло КОВАЛЬ (Черкащина) – 2000 грн
Сергій ТЕЛЯТНИК (м. Первомайськ) – 2000 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 3000 грн.

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ