(5.01.1935 – 28.03.2013)
Не стало Миколи Сома, пішов у засвіти…
Та ні ж, він є і буде завжди, бо залишене ним людству буде вічно промовляти, співати, тривожити, будити, ніжити…
Це тому, що Микола Данилович Сом – український поет, журналіст, письменник, шістдесятник, Учитель у Требухові під Броварами, де народився і де заповів себе поховати, невгамовний популяризатор книги, – де б не був, а ще і конкретно в Київській публічній бібліотеці ім. Лесі Українки. А водночас і перш за все – чесний у слові і вчинках Громадянин.
Не будемо наводити звань, членства, лауреатства, адже Микола Сом – така постать, таке явище, що саме ім’я його робило честь, піднімало авторитет і спілкам, членом яких він був, і преміям, якими його відзначали.
У народі знають і люблять його пісні “Вишиванка”, “Без вітру не родить жито”, “Пливе Дніпро до моря синього”, “Ода матерям” і чи не найбільше – колискову “Рученьки-ніженьки”. А ще Микола Сом – автор книги-пам’ятника своєму Другові Василеві Симоненку “З матір’ю на самоті”.
Спасибі тобі, дорогий Миколо, за все!
Перед твоєю світлою пам’яттю низько схиляємо голови…
У Бога немає мертвих,
У Бога усі живі!..
Владлен КОВТУН
|