Упродовж двох днів на батьківщині Богдана Хмельницького, Максима Залізняка та Василя Чучупака українці з різних куточків України вшановували борців за волю. Прибули делегації з Києва та Київщини, Донбасу, Одеси та Одещини, Запоріжжя і Запорізької області, Дніпропетровська і Дніпропетровщини, Прикарпаття, Волині, Львова і Львівщини, Тернополя, Полтави і Полтавщини, Харкова, Миколаєва, Закарпаття, Житомира, Хмельниччини, Херсона, Чернівців, Вінниці, Черкас і Черкащини, Сумщини, Рівного, Чернігівщини, Чигирина, Кіровограда і Кіровоградщини, багатьох міст і сіл України. Це було свято української соборності, під час якого народний депутат України Юрко Сиротюк вручив організаторові вшанувань Романові Ковалю Народну Шевченківську премію за повернення Україні тисяч імен борців за Українську державу. 20 – 21 квітня 2013 р. на Чигиринщині відбулися вшанування борців за волю України різних епох – козацтва Богдана Хмельницького, гайдамаків Максима Залізняка та Василя Чучупака. Мешканці Медведівки, Івківців, Мельників і хутора Буда радісно вітали гостей з усієї України.
Черкаська ж влада гостям була нерада, бо ж то опозиціонери! Все ж Сергій Тулуб, голова Черкаської обласної державної адміністрації, розумів, що не годиться зривати вшанування на честь Богдана Хмельницького та Максима Залізняка, тож і ухвалив, на його думку, “соломонове рішення”: направив для вшанувань офіційні делегації, зокрема свого заступника та голову Чигиринської районної адміністрації, але наказав керівникам інших районів Черкащини чинити перешкоди українським прочанам до Холодного Яру. Районна влада взялася виконувати наказ, зокрема викликала на “профілактичні співбесіди” керівників українських організацій та взялася тероризувати перевізників. Наприклад, у Кам’янці та Умані, налякані автоперевізники відмовилися везти делегації до Холодного Яру. Це, зокрема, засвідчив Сергій Воронов, голова Кам’янської організації ВО “Свобода”. Не відпустила влада до Холодного Яру і Черкаську капелу бандуристів, яка хотіла взяти участь у вшануваннях.
І все ж свято відбулося! Про його початок сповістив тулумбас Чорних запорожців. Під його таємничо-величаві згуки до пам’ятника Максимові Залізняку в Медведівці вирушила довжелезна колона українців у старовинних козацьких одностроях та вишиванках. Очолювали її сільський голова Олександр Діскант і президент Історичного клубу “Холодний Яр” Роман Коваль. Після покладання вінків і квітів добродій Діскант привітав козацтво. Далі промовляли Роман Коваль та 1-й заступник голови Чигиринської районної державної адміністрації Василь Лисий.
Cпортивні змагання дітей та юнацтва були запеклі. Футбольний турнір виграла команда Медведівської школи. В гирьовому спорті домінували юні спортсмени Соснівської школи (Олександрівський район Кіровоградської області) Ярослав Неглазов та Юлія Пономарьова (гирі вагою 8 кг) і Владислав Сеслов (гирі вагою 16 кг). У змаганнях дорослих також перемогли козаки Соснівки – Максим Безай (гирі вагою 24 кг), Богдан Безай (вага учасників до 90 кг) та Микола Марфула (вага учасників понад 90 кг).
У кросі здобули перемоги Володимир Гордієнко, Антон Горніцький, Антон Ананченко, Микола Ананченко (всі з Медведівки), Владислав Кириченко (Красносілля), Настя Пісіка з Дніпропетровська, Валентина Лівіцька з Медведівки та Наталка Корпань із Медведівки.
Призерами стали юні спортсмени з Кривого Рогу, Черкас, Кам’янки, Кіровограда, Знам’янки, Чигирина, Мельників, Зам’ятниці, Трушівців та Худоліївки.
Поки вирували спортивні змагання, гості вирушили в мандрівку до родинного села Максима Залізняка Івківці, де поклали квіти до його пам’ятника, який створив скульптор Іван Макарович Гончар. Тут відбувся мітинг, на якому виступили Роман Коваль, кандидат історичних наук Назар Лавріненко та народний депутат України Юрко Сиротюк, а кобзар Тарас Силенко проспівав історичну народну пісню “Та виїхав Ґонта, гей та із Умані”.
Після цього делегації вирушили на околицю Івківців, до гори Семидубової, з якої їх гарматою привітав пікет Братства козацького звичаю “Спас”. Сотні людей піднялися на гору Семидубову, де за однією з версій поховано Гетьмана України Богдана Хмельницького. Серед них і незрячий кобзар із Ромен Олександр Треус, який заспівав козацьку народну пісню “Ой на горі, на могилі”, а Тарас Силенко виконав пісню про Богдана Хмельницького (слова Левка Боровиковського, музика Тараса Силенка), а також “Запорозький марш” (музика народна, обробка Євгена Адамцевича).
З промовами виступили земляк Максима Залізняка, уродженець Івківців Назар Лавріненко, Роман Коваль та Юрко Левченко, які закликали пам’ятати подвиг козаків Богдана Хмельницького і вигнати ворога з рідної землі. Назар Лавріненко від імені “товариства вільного, лицарського” вручив Ковалеві грамоту-подяку “за багаторічну, самовіддану працю зі збереження слави Героїв Холодного Яру, вірних синів України”, завірену копією Військової печатки Гетьмана України Богдана Хмельницького.
З ініціативи пана Романа на горі Семидубовій було висаджено сім дубів – на пам’ять про великого гетьмана, його старшин та славне козацтво. Саджали дуби народні депутати України Андрій Тягнибок та Юрко Сиротюк, а також Назар Лавріненко, Роман Коваль, Юрко Левченко з Києва, Володимир Калюжний з Одещини, козаки-спасівці та всі охочі.
Ушанувавши полеглих хвилиною мовчання та салютом з гармати, козаки вирушили до млина в селі Івківці, побудованого 1907 року. Його реставрувала сільська громада на чолі з Назаром Лавріненком. Слід сказати, що сільський голова Івківців не вшанував Богдана Хмельницького та його козаків.
Тим часом у Медведівці завершувався концерт народної пісні за участю гуртів “Білозірські козаки” з Черкас (художній керівник Юрій Марштупа) і “Тернівські козаки” із с. Тернівка Смілянського району. Чудово співали Назар та Наталія Зінченки із села Мельники – “столиці Холодноярської республіки”.
Вадим Васильчук, координатор козацьких організацій, провів конкурси на найкращу вишиванку, найдовший чуб та дівочу косу. Найкращу чоловічу та дівочу вишиванку глядачі визначали оплесками. Конкурс запам’ятався й запальними промовами учасників, які розповідали історії своїх вишиванок, та щирими оплесками глядачів, що підтримували конкурсантів. Найдовший козацький чуб осавул Братства “Спас” відміряв кулаками. Переміг Сергій Тищенко з Павлограда – його чуб був завдовжки в чотири кулаки. Найдовшу дівочу косу заміряли ліктями. Перемогла наймолодша учасниця – Тетянка, коса якої мала два лікті “з хвостиком”. Від імені ВО “Батьківщина” було вручено цінні призи переможцям.
Порадували показовими виступами Братство козацького бойового звичаю “Спас” із Києво-Могилянської академії, школа “Спас” із Запоріжжя і козацька школа бойового гопака “Хорс” із Павлограда. Козаки продемонстрували бойову техніку “Спас” та бойового гопака, роботу зі зброєю, виконали складні технічні елементи. Про гарт їхнього тіла свідчило перебивання палиць об тіло. Глядачі із захопленням вітали славне козацтво! Особливо раділи дівчата – таких козаків вони ще не бачили!
Яке ж козацьке свято без бою лава на лаву?! Спочатку козаки бойових шкіл України продемонстрували, що таке лава. Вадим Васильчук детально роз’яснив правила, за якими проводиться спільний бій та запросив охочих долучитися до козацького змагу. Півсотні козаків взяли участь у лаві на лаву. В проміжках між дужаннями лав, отамани визначали кращих борців і ті мали змогу відстояти честь товариства в боротьбі “навхрест” та “на поясах”. Козацька гармата сповіщала про початок кожного бою. Після бою козаки браталися.
А найсмачніший куліш приготували Юлія Царь та Юлія Мокренчук – відповідно студентка і випускниця Черкаського національного університету.
У Медведівці пройшов і книжковий ярмарок “Гайдамацький край”, під час якого відбулися презентації книжки Романа Коваля “Чорний Ворон: п’ять біографій”, монографії Ірини Фаріон “Мовна норма: знищення, пошук, віднова”, книги Володимира Гонського “Людина і нація. Час воїнів”, збірки новел Леоніда Мосендза “Людина покірна” (її презентував упорядник Віктор Рог) та збірки афоризмів Юрія Іллєнка “Криниця для спраглих” (упорядник Ірина Фаріон).
Викликала інтерес й демонстрація двосерійного документального фільму Валерія Тетерятника про Визвольну боротьбу в Холодному Яру “Вони боролись до загину” (оператор і режисер – Володимир Бондаренко). Фільм представляв отаман Вільного козацтва Холодного Яру Олег Островський, який разом зі своїми козаками взяв участь у постановочних сценах.
А о 19.00 розпочався концерт. Ведучі – Сергій Василюк і Роман Коваль. На початку у виконанні Володимира Гонського пролунала знаменита пісня “Наливаймо, браття, кришталеві чари” (сл. Вадима Крищенка, муз. Віктора Лісовола). За нею Володимир Гонський заспівав повстанську баладу “Ой, у лісі, на полянці”.
Василь Панченко представив пісні “Журавлі” (сл. Вадима Крищенка, муз. Володимира Домшинського) та “Батьківський поріг” (сл. Андрія Демиденка, муз. Івана Карабиця), а кобзар Тарас Силенко виконав пісні “Ой під містом Богуславом” (про Медвинське повстання), “Ой в тисяча дев’ятсот тридцять дев’ятім році” (історична народна пісня про Августина Волошина), “Ромен Жовтий” (про Марусю Соколовську). Після одної з пісень на сцену вийшла художниця Мар’яна Бурдейна із Закарпаття, яка подарувала кобзареві намальований нею чудовий портрет Тараса Силенка.
Особливий успіх здобув лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк. Він палко виконав власні пісні “Вишневий садок”, “Народна війна”, “Ніколи не плач”, а також пісні “Козача могила” і “Вільним небокраєм” (муз. і сл. Сергія Василюка і Костянтина Науменка), “У цьому полі, синьому як льон” (муз. Сергія Василюка, сл. Василя Стуса), “Козаки” (муз. і сл. Кирила Момота), “Отаман Зелений” (муз. Тараса Силенка, сл. Миколи Щербака), “Наливаймо, браття” (муз. Віктора Лісовола, сл. Вадима Крищенка), “Ой, ти місяцю” (народна), “Меч Арея” (муз. і сл. Василя Лютого), “Буде нам з тобою що згадати” (сл. Олеся Бабія), “Лента за лентою” (муз. Василя Заставного, сл. Миколи Сороколіта) та гімн ОУН “Зродились ми великої години” (муз. Остапа Нижанківського, сл. Олеся Бабія). Мабуть, гімн ОУН вперше лунав у Медведівці та ще й так потужно!
Пісні Сергія Василюка – щирі, енергетичні, дзвінкоголосі – збуджували молодь, викликали бурхливі овації. А ось враження самого Сергія Василюка: “Дуже радію, що тема Визвольних змагань у Холодному Ярі стає знаною і шанованою серед українців. До Медведівки з’їхалися чи не з усіх куточків України. Традиційні вшанування героїв Холодного Яру – це насамперед зустріч великої української родини. Тут дух землі єднає незнайомих людей. Виступати перед козаками і козачками – велика честь і задоволення! Вперше під час вшанувань було встановлено велику сцену, на якій і відбулася вечірня музична програма. Суботній вечір у Медведівці був молодіжно-спекотний, пізнавальний і просвітницький. А ще – натхнений та піднесений”.
Під час концерту Роман Коваль провів конкурс знавців Холодного Яру, який викликав щире зацікавлення публіки. Ось найскладніше питання конкурсу і відповідь на нього: “Що було написано на жовто-блакитному прапорі полку гайдамаків Холодного Яру?” Відповідь: “Хай живе вільна незалежна Українська Народна Республіка”, “Ми поляжем, щоб славу і волю, і честь, Рідний краю, здобути тобі”, “Полк гайдамаків Холодного Яру”.
У конкурсі знавців Холодного Яру перемогла команда “Інгульські гайдамаки”.
Між піснями виступали відомі політики, зокрема заступник голови Верховної Ради Руслан Кошулинський, народні депутати України Ірина Фаріон та Микола Томенко, керівник Служби голови партії ВО “Батьківщина” Михайло Лівінський та голова “Батьківщини молодої” Іван Крулько, які доклали чимало зусиль, щоб свято в Холодному Яру відбулося; голова Народного Руху України Василь Куйбіда, депутат Уманської міської ради від “Фронту змін” Максим Поляков, який пожертвував 5000 грн. на організацію вшанувань; лідер опозиції у Черкасах Микола Булатецький, керівник аналітичної служби ВО “Свобода” Юрій Левченко, депутат Тернопільської обласної ради Степан Барна, який вручив Романові Ковалю грамоту Тернопільської обласної ради за вагомий внесок у дослідження Національно-визвольного руху в Україні в першій половині ХХ століття, а Василь Куйбіда вручив президентові Історичного клубу “Холодний Яр” відзнаку “За заслуги перед українським народом” I ступеня.
Упродовж дня діти безкоштовно здійснювали прогулянки на коні козака Вогнедара з Мельників. Завершився день Вогнедаровим вогнищем у Медведівці. Кобзарський супровід здійснив Тарас Силенко.
Свято в Медведівці сподобалося місцевим мешканцям. Медведівська молодь вирішила продовжити для себе свято – наступного дня багато юнаків і дівчат приїхали до Мельників і на хутір Буда.
20 квітня Всеукраїнська молодіжна громадська організація “Батьківщина молода” провела військово-патріотичну гру “Холодний Яр”. Молодь створила два відділи – “Чорних повстанців” та “Білих повстанців”. Кожна мала намір захопити прапор іншої команди та “ліквідувати” якомога більше умовних ворогів шляхом зривання наплічної пов’язки. Перемогла команда “Чорних повстанців”. Пізнім вечором перед таборовиками виступили письменник Роман Коваль та бард Володимир Гонський.
Учасники обох команд були відзначені дипломами. Їм були подаровані книжки спогадів Юрія Горліса-Горського “Холодний Яр”. Нагороджували біля пам’ятника авторові цієї книжки за участю голови комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Миколи Томенка, керівника служби голови партії ВО “Батьківщина” Михайла Лівінського та голови ВМГО “Батьківщина молода” Івана Крулька.
На хуторі Кресельці стали табором організації “Сокіл” та ВО “Свобода”. Молодь брала участь у впорядах, вправлялася в тренувальних стрільбах, слухала лекції з історії, ідеології та методики боротьби проти українофобії. 20 квітня в таборі під назвою “Холодний Яр-2013” було проведено військово-патріотична гру “Холодний Яр. Шляхами повстанців”. Учасники змагань пройшли складний маршрут, який мав 5 контрольних точок. На кожній із них “соколята” та свободівці виконували певні завдання та демонстрували вміння орієнтуватися на місцевості, логічно думати, а також рівень фізичної та інтелектуальної підготовки. Треба було знайти прапор Холодноярської республіки. За підсумками змагань переможцем став рій “Скіфи” на чолі з активістом Черкаського осередку ВМГО “Сокіл” Тарасом Опашнянським. У подарунок “соколята” отримали книги та солодощі.
Уранці 21 квітня 2013 р. в с. Мельники Чигиринського району Черкаської області розпочалися традиційні вшанування Василя Чучупака, козаків та старшин полку гайдамаків Холодного Яру.
Уже нормою стало, що будь-які акції опозиційних сил починаються з провокацій. Не обійшлося й цього разу. В центрі Мельників до учасників мітингу вирішили “долучитися” з десяток прихильників партії регіонів. Вони вже розгорнули знамена. Тут на них несподівано налетіли захисники Холодного Яру. За мить прапори були зірвані, вудки – поламані. Могла виникнути бійка, однак до неї не допустили Вадим Васильчук та Юрій Левченко. Різні були коментарі цього бойового епізоду, однак усім зрозуміло, прапороносці партії регіонів прийшли не за покликом серця...
Про початок свята о 10.00 сповістив тулумбас Чорних запорожців.
Меморіальний мітинг розпочався покладанням квітів до пам’ятника холодноярцям, які загинули в боротьбі за Україну. Попереду несли величезний синьо-жовтий вінок ліцеїсти Львівського державного ліцею ім. Героїв Крут, за ними – голова Чигиринської районної адміністрації Олександр Цисаренко, заступник голови Черкаської державної обласної адміністрації Едуард Івакін та заступник Черкаської обласної ради Василь Касян.
Вів мітинг ініціатор вшанувань у Холодному Яру Роман Коваль. Від імені громади він відправив на кладовище с. Мельників урочисту процесію на чолі з протоієреєм УПЦ Київського Патріархату Василем Цирілем та Олегом Островським – для покладання квітів на могилу Головного отамана Холодного Яру і на братську могилу холодноярських козаків-повстанців. Протоієрей Василь Циріль провів заупокійні літії в пам’ять Василя Чучупака та холодноярських козаків Петра Токовенка, Прохора Деркача, Руденка і Гаврилка “Полтавця”, закатованих більшовиками.
Тим часом на меморіальному мітингу виступили владика Іларіон, єпископ Черкаський і Кіровоградський та заступник Черкаської обласної ради Василь Касян, а кобзар Тарас Силенко проспівав пісню “Гей, степами, темними ярами” (сл. і муз. бандуриста Степана Малюци).
Від співорганізаторів вшанувань героїв Холодного Яру палко, змістовно – і без папірців! – промовляли народний депутат України Микола Томенко, лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок, голова Народного Руху України Василь Куйбіда, голова “Батьківщини молодої” Іван Крулько, запальний і хоробрий депутат Уманської міської ради від “Фронту змін” Максим Поляков, отаман Вільного козацтва Холодного Яру Олег Островський та представник Братства козацького бойового звичаю “Спас” Вадим Васильчук.
Олег Тягнибок, зокрема, сказав: “Не заради галочки збираємося ми щороку в Холодному Яру. Приїздимо, щоб вклонитися могилам гайдамаків, пройти цією святою землею, рясно зрошеною кров’ю, яка народила й прийняла у своє лоно героїв. Бо нам потрібен волелюбний дух Холодного Яру, незламна патріотична енергія народних месників, щоб мати снагу боротися проти нинішніх внутрішніх ворогів України, які хочуть, щоб ми забули свою мову, свою історію, своїх героїв, не виховували своїх дітей в українському національному дусі й перетворилися на манкуртів”.
А Микола Томенко висловився так: “Коли стоїш у людській гущі, зцементованій одними помислами й устремліннями, які озвучують харизматичні лідери нації, – плече в плече, спина до спини – відчуваєш свою високу приналежність до великого народу, якому багато що під силу. Заради цього варто їздити до Холодного Яру, бо сила духу обов’язково трансформується в силу справ”.
Палким словом привітали громаду курсант Львівського державного ліцею ім. Героїв Крут Ростислав Чабря та поет з Галичини Петро Іванець, а мельничанські діти Наталія та Назар Зінченки проспівали пісню “Розкажу про Україну”.
Чудово співали й “Козаки-степовики” з Кіровоградщини (художній керівник Григорій Палій), хор “Росава” та хор з Умані “Ласкаво просимо”. А ветеран УПА з Білої Церкви Теодор Дячун розповів, що повстанці, хоч і використовували слово та пісню, але воювали переважно кулею.
Запросив до слова Роман Коваль і тих, кого влада позбавила перемоги на виборах до Верховної Ради України восени минулого року: Миколу Булатецького (виборчий округ №194, м. Черкаси), Леоніда Даценка (виборчий округ №197, м. Канів) та Юрія Левченка (виборчий округ № 223, м. Київ).
Підвів риску народний депутат України Юрко Сиротюк, уповноважений ВО “Свобода” в Черкаській області. Він сказав: “Внесок Романа Коваля у відновлення історичної пам’яті про Визвольну війну українського народу у 1917 – 1920-х роках такий значний, що його вирішено нагородити Народною шевченківською премією”. І вручив Романові Ковалю “Залізного Мамая”, якого викували ковалі-віртуози.
Завершився мітинг потужним виконанням історичної пісні “Ой у лузі червона калина”.
О 13.00 на хуторі Буда, на символічній могилі останнього кошового Війська Запорозького Петра Калнишевського протоієрей Василь Циріль провів урочистий молебень за Україну. Василь Циріль, Олег Островський та журналіст Андрій Кравець висипали на символічну могилу кошового Петра Калнишевського землю із села Пустовійтівки, де він народився, з Хортиці, де він отаманував, із Соловецького монастиря, де загинув.
Тут же, біля храму Праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) настоятель храму протоієрей Василь Циріль провів освячення козацької зброї. Роман Коваль розповів, що останнє відоме публічне освячення зброї в добу війни 1917 – 1920-х років здійснив панотець Федір Іванча. Сталося це в серпні 1921 року в Цвітній – родинному селі отамана Пилипа Хмари. Федір Іванча відслужив молебень і благословив гайдамаків на боротьбу за звільнення України від чужоземної окупації (Москва не забула це і 1937 року репресувала священика).
Після історичної пісні про Петра Калнишевського “Ой полети, галко!”, яку потужно виконав кобзар Тарас Силенко, козаки з освяченої зброї сальвою вшанували пам’ять тих, хто загинув у боротьбі за державність України.
Після поминальної трапези на хуторі Буда відбувся концерт. Розпочали його колоритний співак Юрій Марштупа та гурт “Ласкаво просимо”. Виступив також чоловічий хор “Козаки-степовики”, а байкерський гурт “Вперше чую” (Гриць Ваганов і Юрій “Ковбой”) виконав пісню “Чоперок” та гімн мотоклубу “Нічні птахи”.
Василь Панченко продекламував “І мертвим, і живим, і ненародженим” Тараса Шевченка. Коли ж Василь Панченко заспівав “Родина, родина”, люди на площі перед сценою взялися за руки, утворивши велике коло. Почалося братання.
Програму запальних повстанських пісень запропонував гурт “Вертеп” із Дніпропетровська. Ось які пісні почули в той день учасники свята: “Гайдамацька правдонька” (“Як з війни германської”), “Махновська” (“Ой гуляє полем”), “Славний батько Чучупака”, “Ось куля просвистіла” (народна), “Григор’євська”, “Чорний Ворон” (“Холодноярський марш”), “Ой вигострю товариша” на слова Тараса Шевченка, “Мамай” та інші.
Дует Гриця Лук’яненка і Володимира Самайди чудово виконав народні пісні “Ой у полі вітер віє”, “Ой із-за гори” та “Мельник”. Після цього до дуету приєднався соліст гурту “Рутенія” Анатолій Сухий. Утрьох музиканти виконали пісні Анатолія Сухого – “Десь за Дніпром”, “Я – крук”, “Як заграли”, “Козачок”,“Скоростріл, куфайка”, “Неопалима купина”, “Хто живий” та народну пісню “Завтра в далеку дорогу”.
Завершилося музичне свято гімном України “Ще не вмерла Україна”.
У вшануваннях взяли участь багато козацьких організацій, які проводили свої заходи, а саме: Харківська обласна громадська організація козацтва та офіцерів запасу “Наша Воля”, Крайове товариство “Вінницький козацький полк імені Івана Богуна”, Українське вільне козацтво діаспори, Чорноморське гайдамацьке з’єднання, МГО “Білоцерківська Січ”, Окремий Прилуцький козацький полк ім. Петра Сагайдачного, Сумська північно-східна козацька Січ, Шевченківський районний у м. Києві осередок МГО “Українське козацтво”, Прикарпатська Січ Українського козацтва, Чуднівське районне козацьке товариство ім. Северина Наливайка, МГО “Реєстрове українське народне козацтво”, Всеукраїнська громадська організація “Велике козацьке коло”, Хмельницький окремий козацький курінь ім. Івана Нечая Українського козацтва, Адамівський осередок козацтва (Задністрової Січі), ГО “Козацьке стрілецьке братство”, Смілянський курінь Українського козацтва, Запорізький кіш “Молодої Січі”, Миколаївська обласна громадська організація “Бузьке козацьке військо” (ці організації об’єднані в Раду козацьких отаманів України).
До свята активно долучилися й члени Козацького благодійного фонду “Меморіал Івана Дмитровича Сірка”, а саме: РГО “Інгульська паланка Війська Запорозького низового”, РГО “Кодацька паланка Війська Запорозького низового”, РГО “Протовчанська паланка Війська Запорозького низового”, ГО “Кременчуцький полк Українського козацтва”, ГО “Мелітопольський курінь імені Дмитра Донцова Українського козацтва”, ГО “Дніпропетровська Січ Війська Запорозького”, ГО “Жовтоводський курінь Дніпропетровської Січі Війська Запорозького, ГО “Бугогардівська паланка Чорноліського полку ім. козака Мамая Українського козацтва”, Козацьке товариство “Затопська Січ”, Козацьке товариство “Козацька варта Батьківщина”, Спортивно-молодіжна організація “Полк ім. Богдана Хмельницького” та інші козацькі товариства.
Приїхали вклонитися могилам героїв народні депутати України від ВО “Свобода” Руслан Кошулинський, Юрій Сиротюк, Олег Гелевей, Юрій Бублик, Андрій Мохник, Ігор Мірошниченко, Павло Кириленко, Андрій Міщенко, Ірина Фаріон, Андрій Тягнибок та Святослав Ханенко.
Вшанували борців дочка Юрія Горліса-Горького Лариса Янг та Василь Оробко, племінник січового стрільця Йосипа Оробка, який загинув у лавах холодноярців; письменниця Дара Корній зі Львова, голова Черкаської обласної організації ВО “Батьківщина” Анатолій Бондаренко, поет Владлен Ковтун, народні депутати України Олесь Доній та Василь Пазиняк, народний депутат багатьох скликань Тарас Стецьків, редактор газети “Обухівські вісті” Олена Артюшенко, родина митців Теліженків з Черкас (Олександра і Тарас), історик Вадим Золотарьов з Харкова, письменник з Одеси Євген Стеблівський, журналісти Валерій Колінько з Києва, Людмила Кучеренко з Полтави, Олександр Вівчарик зі Сміли, черкащани Михайло Калініченко і Назар Обідзінський, редактор газети “Рада козацька” Віталій Опанащук, голова Закарпатської обласної організації ВО “Свобода” Олег Куцин, директор Кам’янського краєзнавчого музею Юрій Ляшко, депутат Львівської обласної ради Ярослав Мудрий, краєзнавці Сергій Зінченко з Мельників, Володимир Вознюк з Цибулевого, Олександр Гаврилюк, Петро Шкляр і Михайло Ганич з Києва, отець Василь, з яким Історичний клуб “Холодний Яр” проводив меморіальні заходи в Холодному Яру в середині та наприкінці 1990-х років, дослідник повстанського руху на Одещині Сергій Боган, головний редактор журналу “Січеслав” Сергій Злючий, багато інших достойних козаків та козачок, серед них і боксери клубу “Дніпрбокс”.
Блискуче виконали покладені на них завдання осавульської служби козаки Братства козацького бойового звичаю “Спас” із Києво-Могилянської академії.
Співорганізаторами цьогорічних вшанувань у Холодному Яру виступили Історичний клуб “Холодний Яр”, ВО “Батьківщина”, ВО “Свобода”, Народний Рух України, Братство козацького бойового звичаю “Спас” при Києво-Могилянській академії, ВМГО “Батьківщина молода”, музейно-етнографічний комплекс “Дикий хутір”, Вільне козацтво Холодного Яру, Вінницький козацький полк ім. Івана Богуна, Ігор Гаврищишин з Києва, депутат Уманської міської ради від “Фронту змін” Максим Поляков, онучка повстанця Поліна Охріменко з Київщини; член ВО “Свобода” з Одещини Анатолій Голубович; онук повстанця, скульптор Михайло Горловий, науковці Олег Карпенко та Сергій Бондаренко, Анатолій Кучеренко з Білозір’я, син повстанця Олександр Ромащенко із с. Цвітна (дід Карбала), поет Владлен Ковтун з Києва, фермер Олександр Рибалка з Дніпропетровщини, Володимир Титарів з Кременчука та Анатолій Дідук з Одещини, а також Координаційна рада громадських організацій і партій демократичного спрямування м. Калуша Івано-Франківської області. Пожертвували на організацію вшанувань також мешканці Медведівки Олександр Нагаєв, Анатолій Панченко, Зоя Кобильник, Олександр Кучер, Микола Коваль, Юрій Олійник, Андрій Іванченко, ТОВ “Золотоніський бекон”, Михайло Приходько, В’ячеслав Міхович із друзями з Кривого Рогу та Києва.
Усім доброчинцям – низький уклін!
Окрім видатків на організацію, співорганізатори урочистостей надали фінансову допомогу нащадкам холодноярських отаманів та козаків – Володимиру Дем’яновичу Чучупаку, Юркові та Тимофію Хмарам, Тамарі Гупало і Ганні Харитонівні Токовенко-Холод. Здійснено пожертви на храм Праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) й на розбудову “Гайдамацької Січі” в с. Цибулевому.
Ось кілька відгуків – тенденційних і щиро-правдивих – на події 20 – 21 квітня 2013 року:
“Завершилися урочистості в Холодному Яру – жителі Медведівки та Мельників нарешті зітхнули з полегшенням і смутком. Раз на рік їхні села наповнює натовп націоналістів. Представники “Свободи”, “Тризуба”, козацьких та інших структур із різних регіонів гордо крокують вузькими вулицями, прославляючи героїв Холодноярської республіки. Вони обіцяють запалити вогонь революції по всій країні, святять ножі в Гайдамацькому ставку, завзято п’ють горілку і їдуть по домівках, лишаючи після себе витоптане сільське кладовище, купи сміття і пустих пляшок. А подекуди – і фізіологічні сліди безперервного перенасичення організму алкоголем впродовж декількох днів… Революційна молодь “віддячує” не тільки природі, але й зневажливо ставиться до тутешньої гостинності. Ось тільки маленький приклад: молодим “свободівцям” не дали намокнути під дощем і запросили на нічліг до сільського клубу в Мельниках. А 21 квітня зранку з’ясувалося, як гості “віддячили”: поламали прапори та відірвали табличку сільського осередку Партії регіонів… А дехто з Інтернет-користувачів ще до початку заходів передбачив як усе буде: прогресивна і патріотична громадськість витопче молоду траву в Холодному Яру, нашашликує і полишить сміття після обіймів з дубом Залізняковим та пиття козацької горілочки біля Гайдамацького става. І поїде під сумні пісні додому, лишаючи витоптану траву і головний біль на ранок” (сайт Черкаської обласної державної адміністрації, автор не зазначив свого прізвища).
“Під час урочистої частини заходів із вшанування героїв Холодного Яру мені здалося, що патріотичний захід перетворився на політичний мітинг, на якому представники опозиції переконували самі себе в необхідності боротьби з нинішньою владою. Та минуло півдня і я зрозумів, що ті, хто не хотів слухати політиків, мали що робити. Великі гурти людей під час мітингу можна було зустріти в різних кінцях Холодного Яру – від Медведівки до хутора Буда. Хтось пішов до могили Василя Чучупака, хтось – на місце його останнього бою та пам’ятників, дехто піднімався на пагорби, щоб помилуватися краєвидами. Та й не тільки політики зверталися до присутніх. Перед громадою виступали бандуристи, співаки, хорові колективи, вояк УПА, митці, літератори, письменники, громадські діячі. Тому прошу колег: не варто підіймати хвилю навколо проблеми, якої не було. А те, що хтось бачив одне, а хтось інше, перебуваючи в один і той же час і в тому ж місці, то це лише питання хто що шукав: хто політику, хто культуру та історію, а хтось “п’яних” свободівців” (журналіст Kropyva.ck.ua).
“Я разом із малолітньою дочкою Ярославою, а також друзями ночували в цьому таборі. Нічого подібного і близько не було. Коли ми під’їжджали до табору, нас зупинили хлопці в камуфляжі, розпитали, перевірили хто ми, і лише після того пропустили. Навкруги були порядок і дисципліна. Все сміття хлопці забрали із
собою (його вирішили не спалювати). Розпитайте мою дитину. Дитина не збреше. В неї було море вражень. Вона ганяла по табору і я абсолютно не боявся
за неї. Навкруги ходили люди і стежили за порядком. А скільки було у неї сліз,
коли ми залишали табір. До цього часу мене запитує, коли ми ще поїдемо до
Холодного Яру. Так що, як висловився класик: “Нехай гавкають собаки, на те вони й собаки”. Дуже добре з цього приводу сказав Сергій Василюк у своїй пісні “Вишневий садок”: “І байдуже те, що тобі скажуть чужі, Бо є найважливішим те, що скажеш ти...”. Віктор Фастовець, Київ”.
“От пощастило мені побувати цього року в таборі, який ВО “Свобода” та організація “Сокіл” проводили в Холодному Яру на околиці хутора Кресельці з 18 по 21 квітня… Колеги із порталу “Про все” розмістили матеріал, який не відповідає дійсності. Тут тобі й п’яні свободівці і гори сміття та бруду на місці табору, і (о жах!) витоптана трава. Варто зазначити, що п’яний, який з’явився би в районі Холодного Яру з емблемою “Свободи” зазнав би не тільки морального приниження... Таборовики не тільки не смітили, а ще й збирали сміття в Холодному Яру” (журналіст Kropyva.ck.ua).
“На жаль, не вдалося поїхати в цьому році на вшанування полеглих героїв-холодноярців. Але вперше в житті їздили мої друзі з Києва. Ці два дні змінили їх. Я навіть не можу передати їхній стан. Дуже багато чую від інших, що аура Холодного Яру не залишає байдужих і знову кличе на святі місця. Олександр Мандрика, Київ”.
“Коли виступав заступник голови Черкаської обласної ради Василь Касян – це було жалюгідне видовище. В повітрі запанувала тиша і здавалося от-от вона розірветься вигуками “ганьба”. Однак публіка витерпіла беззмістовний та формальний виступ представника влади. Мабуть, це був вияв толерантності… Микола Томенко, народний депутат України”.
“Ви бачили як неприродно виступав Касян. Видно, що його послали сюди. Він нервувався, в нього трусилися руки, з листочка читав і навіть прізвищ не знав людей, про яких говорив… Мені здається, що історія Черкащини і Холодного Яру чужа для Сергія Касяна. Анатолій Бондаренко, голова Черкаської обласної організації ВО “Батьківщина”.
“Понад 200 полтавців побували 20 – 21 квітня на Чигиринщині. Полтавське студентство радо сприйняло ініціативу народного депутата України, свободівця Юрія Бублика: ті, хто прочитає романи “Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського або “Чорний Ворон” Василя Шкляра, преміюються безкоштовною поїздкою до Холодного Яру. “Наступного року намагатимуся повезти до Холодного Яру ще більше полтавських студентів, – пообіцяв Юрій Бублик, – щоб молоді українці на прикладі героїв-холодноярців вчилися бути справжніми патріотами й захисниками України. Людмила Кучеренко, Полтава”.
“Марш козацьких одностроїв та вишиванок, який відбувався в перший день холодноярських вшанувань у Медведівці, для мене був приємним відкриттям. Я з роду не бачила стільки гарних козаків! Марш вразив масштабністю. Понад тисячу людей брали участь у параді вишиванок! Захопив мене і виступ Братства козацького бойового звичаю “Спас” із Києво-Могилянської академії. А найбільше душа раділа від української пісні. Вперше я побачила соліста гурту “Тінь Сонця” Сергія Василюка, який дивовижно запалює серця… Найочікуванішим для мене був виступ кобзаря Тараса Силенка, бо вже два роки закохана у його творчість. Через його кобзу ллється неймовірне світло, що торкається самого серця. Це словами, мабуть, не передати. Для мене душею України є кобзарська пісня. Таких людей, як Тарас Силенко, нам треба шанувати і берегти. Студентка Закарпатського художнього інституту Мар’яна Бурдейна”.
“Зустрів у Мельниках і Буді багато знайомих з Донецька, Маріуполя – вчителі, журналісти, громадські діячі, представники Українського реєстрового козацтва. Всі захоплені від побаченого. Антін Бобир, редактор газети “Україна козацька”.
У неділю, 21 квітня, ввечері, на хуторі Буда відбулася зустріч Романа Коваля зі своїми земляками з Донбасу. Це були свободівці з Донецька, Горлівки та Єнакієвого. Їх привіз автобусом Ігор Славгородський, голова Донецької обласної організації ВО “Свобода”. Вже всі делегації роз’їхалися, а донецькі козаки і козачки ніяк не могли розпрощатися з Холодний Яром. Набиралися, напевно, сили, щоб у тяжких умовах окупаційного режиму продовжити боротьбу за Українську Україну. “Земляк – слово тепле, – сказав Роман Коваль. – Цієї теплоти я не відчуваю вже багато років, адже цим словом не можна назвати міністра Бойка з Горлівки чи президента Януковича з Єнакієвого. Сказав навіть якось, що не маю земляків. І ось тепер, дивлячись на Ваші світлі лиця, радію, що в мене таки є земляки!”.
“Так, Холодний Яр володіє магічною силою, є в цій землі щось надприродне. Після мітингу в Мельниках ми піднялися до могили Василя Чучупака. Там було декілька людей і священик, який приїхав із Закарпаття помолитися за полеглих. Тут було якось тихо – ні музики, ні вигуків. Ссвященик відчитав молебень, потім присутні почали тихо розмовляти. Однодумці! Всі – як брати і сестри! І всім було сумно, боляче від думки, яка тепер стала Україна – російськомовна, задурманена безглуздим телебаченням, закидана дешевими детективами Дар’ї Донцової... Жах! Але ж є ми! І зброї своєї не полишимо. Цього року в Холодному Яру ми озброїлися новими книгами Романа Коваля... Тримайтесь, вороги! Той вогонь у Холодному Яру, що горів у 1917 – 1920 роках минулого століття, не був останнім. І повіє вогонь НОВИЙ з Холодного Яру! Поліна Охріменко, Київщина”.
“Доброго здоров’я, п. Романе! Щире дякую за інформацію про велике свято – вшанування героїв Холодного Яру. Вона така яскрава і об’ємна! Тільки що прочитала і ніби побувала поміж тих людей, окрилених любов’ю до свого рідного українського. Це ж скільки громадських організацій, налаштованих патріотично та безкомпромісно! Для мене це надзвичайно приємне відкриття і підстава для оптимізму! Наступного року мушу організувати домашні справи так, аби мати можливість брати участь у цьому всенародному дійстві. Вірю, що масштаби цього дійства щороку зростатимуть! Надійка Шупер, Львів”.
“Перечитуючи прес-реліз Історичного клубу “Холодний Яр”, підсвідомість неначе запалала і знову почала “видавати” картинки тих чудових днів у Холодному Яру. Це дійсно свято, яке зве до бою і до любові, як у Юрія Горліса-Горського – ”з ненавистю й любов’ю до нестями”.
Дякую організаторам за ці прекрасні відчуття єдності українською родини! Максим Селюзкін, Київ”.
Інформаційними спонсорами заходів у Холодному Яру стали газети “Незборима нація” (Київ), “Козацький край” (Черкаси), “Шлях перемоги” (Київ), “Україна козацька” (Донецьк) та “Ринок Бориспіль”. Заходи в Холодному Яру висвітлювали 1-й канал Латвійського телебачення (режисер Атис Климович), деякі українські телеканали та “Всесвітня служба “Українське телебачення і радіомовлення”.
Фіксували на фотоапарат щасливі миті кореспонденти Володимир Калюжний, Віталій Струтинський, Григорій Юрик та тисячі учасників свята.
Святкування було настільки барвисте, велелюдне і багате на події, що Історичний клуб “Холодний Яр” вирішив випустити фотоальбом про вшанування героїв у Холодному Яру 2013 року. Тож просимо надсилати найяскравіші фотографії із зазначенням автора, дати, місця, де зроблено фотографію, бажано вказати і прізвища та повні імена тих, кого зображено на світлинах, або дати власний коментар до фотографії. Щира подяка директорові Медведівського краєзнавчого музею Богданові Легоняку, Василеві Панченку, Вадимові Васильчуку, Максиму Селюзкіну, Владиславу Карпенку, Володимирові Дядику та Петрові Билині за внесок в організацію свята! Історичний клуб “Холодний Яр” 
Освячення зброї 
Турівка 
Старі козаки попереду 
Садимо дубки 
Юний читач радіє Cвітлини Володимира Калюжного. |
