До Таращанської районної гімназії “Ерудит” завітав відомий письменник та дослідник Визвольної боротьби Роман Коваль. Тож учні нашої школи отримали можливість не лише переглянути фільм “Стеком і шаблею”, а й познайомитися з автором твору про митця-скульптора – творця першої Шевченкіани; сміливого козака, який боровся за Україну, Михайла Гаврилка.
“Дорогі козаки і козачки! – звернувся Роман Коваль. – Сьогодні ви подорослішаєте, бо задумаєтесь, хто ви, навіщо прийшли в цей світ і чи козаки ви? І як досі прожили життя? Що зробили для своєї Батьківщини? І чи хоч раз дали по рукам тим, хто руйнує наше право на українське буття? Людина, яка проживе життя в гармонії з українською нацією, щаслива людина. Бажаю Вам саме такого – змістовного – щастя!”
Роман Коваль нагадав про досі не вшанованих славних синів Таращанини – генерала-хорунжого Армії УНР Володимира Сікевича, отамана Таращанського коша Запорозької Січі Оверка Куравського, який продовжував збройну боротьбу проти російських окупантів до 1925 року; учасників Другого зимового походу Степана Щербака, Василя Луб’яного, Костя Андрієвського, розстріляних нещадним ворогом 22 листопада 1921 р. в містечку Базарі; про отаманів, які воювали на Таращаншині – Зеленого (Данила Терпила), Михайла Палія-Сидорянського, Дмитра Цвітковського, Григорія Пирхавку, розвідницю Раїсу Кравченко, козака Таращанського коша Запорозької Січі Олександра Личака та старшину Армії УНР Василя Задояного – авторів споминів про криваву боротьбу на Таращанщині.
Із захопленням розповів Роман Коваль про Таращанський кіш Запорозької Січі Оверка Куравського, який відважно протистояв Першій кінній армії Будьонного влітку 1920 року. Тоді кожне село Таращанщини стало сотнею, а кожна волость – козацьким полком. “Порозбігались більшовицькі комісари, зникли ріжні “ісполкоми” та “продкоми”. Замість червоних, повівають жовто-блакитні прапори. Прокинувся давній дух козацький. Повстала нова січ. Вибрали кошового, волосних отаманів та сільських ватажків; кошового, волосних та сільських суддів. Усе селянство записалось у козаки…
Не пізнати колишніх хліборобів. Чи старе, чи мале – при зброї. Чи сіяти їде на поле, чи до млина, рушницю бере з собою. У неділю, в свято чи так у вільну від праці годину скрізь по селах на майданах молоде козацтво муштрується. Де б хто не був, щоб не робив, а як чує, що дзвін б’є на тривогу, кидає працю, миттю біжить на збір. Січ та й годі…” (це спомин Олександра Личака).
Ми, гімназисти, були вражені відвагою, лицарською доблестю, козацькою безстрашністю наших прадідів, які поклали своє життя у бою за Україну. Дуже прикро, що імена цих земляків-патріотів довгий час замовчувалися. Все ж, хоч і через століття, а ці імена дійшли до нащадків.
Вразила учнів й розповідь про козака Демида, який врятував незнайому жінку-полячку, ризикуючи власним життям. Це є ще одним доказом шляхетності українського козацтва та здатності до самопожертви.
Захоплююча розповідь Романа Коваля була помережена історичними піснями кобзаря Тараса Силенка – заслуженого артиста України. Пісні були сповнені то молодецького запалу, то журливих спогадів про втрачених побратимів: про отамана Зеленого, якого підтримувала “буйна Тараща”; про Марусю Соколовську – наречену Оверка Куравського; про дітей, які боронити Україну під Крутами. Дивовижні звуки бандури пробуджували в наших душах гордість за те, що ми є сучасниками таких митців і нащадками таких героїв.
ТЕРТИЦЯ Катерина, НЕСТЕРЕНКО Марія,
учениці 11-го класу Таращанської районної гімназії “Ерудит”
“Формувати переконання простіше, ніж змінювати”
На зустрічі з Романом Ковалем йшлося про боротьбу проти більшовицьких окупантів на території Таращанщини. Виявилося, що ми нічого не знаємо про наших героїв. Таких як Данило Терпило, відважний отаман Зелений. Досі чую слова пісні, яку співав кобзар Тарас Силенко:
Наш отаман, мов грім, у Черкасах сідлає коня,
Над Дніпром пролетить, у Таращі розпростує крила…
А отаманша Маруся Соколовська! Це ж наша українська Жанна д’Арк!
І ці імена ми чуємо вперше!
Було б добре влаштовувати частіше такі зустрічі, але тільки для тих, кому це дійсно цікаво, навіть, якщо небагато таких людей. Патріотичне виховання потрібно починати з молодшого віку, тим паче, що нам згодовують перекручену історію. Формувати переконання простіше, ніж змінювати. Було б добре й організувати більше дитячих таборів патріотичного спрямування (в тому числі й на території нашого району) таких, як “Козацька фортеця”.
Я відкрила для себе нову сторінку в історії свого краю і маю лише позитивне враження від цієї зустрічі.
Катря РЯБОВОЛ,
учениця 9-го класу Таращанської районної гімназії “Ерудит”
Вражені й гості
“Пізнайте правдиву історію свого народу, і вона звільнить вас, – звернулася до учнів Таращанської районної гімназії “Ерудит” Надійка Ямкова, голова Таращанської районної організації ВО “Свобода”, яка організувала приїзд Романа Коваля і Тараса Силенка в Таращу.
Мудро промовляла до своїх вихованців і директор гімназії Лариса Скаба. Змістовна, дієва, переконлива, а ще молода, красива, струнка та елегантна! Вона вже 7 разів показала для різних класів фільм “Стеком і шаблею” – про автора першої Шевченкіани Михайла Гаврилка, фотографія, якого, до слова, висіла на сцені під час зустрічі.
Запам’ятався хлопчик у 2-му ряді, який, нахилившись уперед, напружено вбирав у себе кожне слово… Ще довго діти не відпускали гостей – брали автографи, розпитували. Всього у зустрічі взяло участь з півтори сотні дітей та вчителів.
Роман Коваль подарував для гімназійної бібліотеки книжки Історичного клубу “Холодний Яр” та фільми про Визвольну боротьбу українського народу.
На прощання Лариса Скаба провела гостей коридорами навчального закладу. Вразила експозиція на одній із довжелезних стін – на десятках фотографій зафіксовано учнів гімназії – всіх без винятку! – у вишиванках та козацьких одностроях! Краса неймовірна!
Надвечір у кафе “Світанок” відбулася презентація книжок Історичного клубу “Холодний Яр” та прем’єра фільму “Стеком і шаблею”. В зустрічі взяли участь заступники голови ВО “Свобода” – народний депутат України Юрко Сиротюк та Руслан Андрійко.
На зустріч прибули українці не тільки з Таращі, але й з Медвина, Богуслава, Фастова, Білої Церкви, Кагарлика, Ставищ, Карапишів, Рокитного... Маленька зала (на 100 місць) не змогла всіх вмістити, люди стояли під стінами, в коридорі та на вулиці, відтак розмова відбулася при відкритих дверях.
І гості з Києва, і таращанці отримали заряд бадьорості для продовження боротьби проти тих, хто хоче позбавити нас права на національне буття.
Петро БИЛИНА
Тараща – Київ |
