Віктор Лісовол подарував українському народові 80 мелодій. Деякі з них
увійшли до його першого пісенного альбому. Запис ще 1992 року здійснив
Володимир Горбатюк. Ініціатором видання музичного диску та упорядником
пісень виступив Ярослав Чорногуз, шифрування здійснив заслужений
артист України Андрій Козачок. Над обкладинкою працювали Олеся Коваль (набір
тексту), Євген Коваль (художнє оформлення і дизайн), Роман Коваль (співредактор).
Частину фінансових видатків взяв на себе Олег Горбаченко.
Всього до альбому “Кину пером, лину орлом...” увійшло 23 пісні
та думи. Насамперед скажу про авторські пісні – “До кобзи” (слова Пантелеймона
Куліша), “Кину пером, лину орлом” (слова невідомого автора, записані Миколою
Костомаровим), “Нащо мені женитися” (слова Тараса Шевченка), “Українці
мої” (слова Віктора Баранова), ”Вставай народе!” (слова Дмитра Павличка).
Ці пісні вже стали класикою. А ще авторські пісні – “Про Мазепу” (слова
Валерія Тарногородського), “І день мине, і ніч сумна розтане” (слова Миколи
Томенка), “Закрутився вихор по дорозі” (слова Миколи Подоляна), ліричні
– “Чого ти мною так гордуєш?” (романс на слова Дмитра Павличка), “Десь
на дні мого серця” (романс на слова Павла Тичини). Цей твір звучить у виконанні
подружжя – Віктора Лісовола та Зої Кравченко.
А розпочинається пісенний диск священною для українського серця думою
“Про братів самарських”, яку Віктор Іванович вивчив ще в кобзарській школі
й співав на випускному іспиті... Далі – “Невольницький плач” та “ Смерть
козака-бандуриста”. Всі ці три думи є шедеврами.
Подано й низку народних пісень, насамперед козацькі: “Ой під лісом
та під Лебедином”, “Гомін, гомін по діброві”, “Ой не пугай, пугаченьку!”,
“Віє вітер”, “Ой сів пугач на могилу”, “Побратався сокіл”, “Ой горе тій
чайці” (пісня записана від кобзаря Степана Кабана), “Ой наступала та чорна
хмара”. Ще й жартівлива народна пісня “Ішла кума до кумоньки”.
Нічого немає милішого, як писати рецензію, коли з комп’ютера долинає
улюблений голос Віктора Лісовола. Слухаючи його, радієш і журишся, віднаходиш
у собі Любов і, головне, підносишся серцем.
Про кожну Лісоволову пісню можна писати дослідження, особливо про “Наливаймо,
браття, кришталеві чаші”. Це своєрідна пісня-марш на вірш Вадима Крищенка
“Пісня похідного коша”.
“А починалась усе так, – розповідав мені Віктор Лісовол. – Ще 1969
року молодий поет Вадим Крищенко подарував мені свою книжку поезій “Щирість”.
Я вчитався, й мою душу розтривожили такі рядки:
Наливаймо, браття, полив’яні чаші,
щоб шаблі не брали,
щоб кулі минали,
голівоньки наші!
І відтоді почалась шліфовка рядків, “полив’яні чаші” стали “кришталевими”,
й таке інше... З роками пісня стала народною. Серце тішиться, що її співають
скрізь... Видатний співак і професор Анатолій Мокренко писав, що у плині
життя часто забуваються автори пісенних перлин, “кращі з кращих пісень
стають народними, і то найвища нагорода їхнім авторам з часів Перуна й
до наших днів”.
Полетіла птахою в народ і пісня Лісовола!
Сподіваємось, що невдовзі вийде ще й альбом з нотами до 50 пісень Віктора
Лісовола. Його готує Історичний клуб “Холодний Яр”. А поки слухаймо цей
диск, та підспівуймо: “Гей!”
Ольга СТРАШЕНКО, член Національної спілки письменників України,
лауреат літературної премії Василя Симоненка |
