(18.01.1967, м. Міжгір’я Закарпатської обл. – 18.01.2012 р., м. Тячів Закарпатської обл.) Проти ночі на 18 січня 2012 р. помер мій товариш Микола Куцин. Прожив він лише 44 роки. Микола був товариський, добрий, веселий і щедрий. Завжди усміхнений, готовий прийти на допомогу. Від нього я ніколи не зазнавав прикрощів. З кінця 1980-х років Микола брав активну участь у боротьбі за Українську державу. Був співзасновником Товариства української мови ім. Тараса Шевченка на Тячівщині, активним членом НРУ, згодом ДСУ, а тоді ВО “Свобода”, був учасником Помаранчевої революції, багатолітнім передплатником газети “Незборима нація”. Фінансував і брав участь у перепохованні вояків Карпатської України, фінансував літні табори патріотичної молоді в Карпатах. За фахом – будівельник, майстер чудових меблів. Завзятий автомобіліст. У моєму житті я найзатишніше почувався саме в його автомашині. Звістку про тяжку хворобу – меланому з метастазами в головний мозок – переніс стоїчно. Не здавався до останнього дня. Так і сказав мені в останній нашій телефонній розмові на Святвечір: “Ми не здаємося…” – хоча його мова вже була порушена. Щира подяка львівським лікарям, які все зробили, щоб урятувати його, насамперед професорові Тарасові Фецичу та завідувачу відділу радіології Львівської обласної онкологічної лікарні Олександрові Шаповалову. Щира подяка й голові Львівської обласної ради Олегові Панькевичу та голові ВО “Свобода” Олегові Тягнибоку, які доклади вагомих зусиль, щоб урятувати Миколу. Успіх був – груднева ремісія, коли Микола почав оживати. Та все ж… У смутку залишив Микола своїх батьків – Лідію та Івана, брата Олега, сина Олександра, студента Львівського політехнічного інституту, та 10-літню донечку Дарину. Похорон відбувся 20 січня в селі Нересниця Тячівського району Закарпатської області. Історичний клуб “Холодний Яр” та редакція газети “Незборима нація” висловлює співчуття голові Закарпатської обласної організації ВО “Свобода” Олегові Куцину з приводу смерті його молодшого брата Миколи. Вічна пам’ять Тобі, Миколо!
Роман КОВАЛЬ |