Донечка нашої союзянки, мешканка Києва, подарувала Союзові українок Отинії скарб – книгу “Українська афористика”. Кажуть, що немає у нас меценатства. Але ж є! Ось і дякуючи фонду “Відродження”, тримаю в руках український скарб – “Українську афористику”.
Пане Романе! Прошу Вас усім-усім, причетним до цієї книги, подякувати від імені вдячних читачів. Це я ж який огром праці піднято! Та книга ця вічна. Нащадки теж її оцінять. А ми, вдячні теперішні читачі, низько схиляємо голови перед людьми, причетними до виходу у світ “Української афористики”.
Це коли ще Навої писав: “Я не знаю добрішого сусіда, справедливішого друга, терпеливішого супутника, догідливішого вчителя, відданішого товариша, ніж книга”.
І ми, сьогоднішні, приєднуємось повністю до цих слів, бо змогли надивуватися, навчитися, перечитуючи, переписуючи, запам’ятовуючи афоризми – вирази глибокої мудрості. Дякую Вам за цю працю, пане Романе!
Стефанія ДАНИЛЕЦЬ,
донька Миколи
м. Отинія на Прикарпатті |
