З’явився він у сотні цілком несподівано. Коли кіннота полковника Болбачана з боєм захопила вузлову станцію Джанкой, відкривши дорогу в Крим, до штабу однієї сотні з’явився молодий китаєць і заявив, що він хоче говорити із самим капітаном. Сотник запитав його, що він хоче сказати.
– Моя хоче бути український козак! Большевики – хунхузи!1 Україна – шанго!2 Моя буде стріляти большевик! – палко промовив китаєць.
– Яке твоє ім’я? – запитав сотник.
– Пишіть: Су-Чан-Ю-Ван!
Нового козака записали до реєстру сотні, видали військовий одяг, шапку з жовтим шликом і гвинтівку. Трудне китайське прізвище козаки українізували, назвали його Іваном. Су-Чан, одержавши гвинтівку, вирішив тут же продемонструвати свою вмілість.
– Гей, капітана! – промовив Су-Чан, показуючи на сороку, що сиділа на клуні, – бачиш птиця? Зараз нема птиця! – і, майже не цілячись, вистрілив.
Сорока покотилась із клуні додолу.
– Добре стріляє! Хлопці, візьміть його до кулемета! – наказав сотник.
За кілька днів Су-Чан став кращим кулеметником сотні. Практичне стріляння з кулемета Су-Чан показав під Сивашем.
В одному містечку, за донесенням нашої розвідки, розташувалась сильна залога большевицької кінноти. Взяти село лобовою атакою сотник не зважився, бо така атака потягла б за собою великі втрати. Сотник вирішив спровокувати большевиків, передавши ініціативу атаки в їхні руки і тим викликавши з містечка в поле. Підтягнувши вночі кулемети до села і замаскувавши їх, свою кінноту, готову до бою, сотник сховав у долині за півкілометра від села. А ранком наказав невеликому відділові козаків під’їхати до села, роздрочити большевицьку залогу і, викликавши їх на бій, тікати під захист своїх кулеметів. Маневр цілком удався. За козаками погналося більше як сотня большевиків.
Козаки тікали під захист своїх замаскованих кулеметів. Большевики з оголеними шаблями мчали за ними. Тяжких кулеметів було три. В центрі зі своїм лежав Су-Чан. Коли большевики були вже за 200 кроків від кулеметів, Су-Чан крикнув:
– Вогонь!
– Та-та-та! – заторохкотіли кулемети.
Ряди большевиків змішалися. Коні без верхівців розбігалися по полю.
– Та-та-та! – стрекотали кулемети.
Су-Чан показав, що стріляє без промаху.
Не чекаючи такої засідки, большевики заломилися і повернули в містечко, але в цей час із долини як буревій вихопилися сховані там кінні козаки і кинулися за большевиками. На їхніх плечах вони вломилися в містечко. Притиснені до моря, большевики здалися в полон. Містечко було взято майже без втрат. У великій мірі причинився до цього кулеметник Су-Чан. Але найбільшу одчайдушність і завзятість виявив він в іншій акції.
Переслідуючи большевиків уже в Криму, сотня якось надвечір підійшла до великого татарського села. Треба було зробити розвідку. На заклик сотника зголосився йти в розвідку Су-Чан. До нього прилучився козак Сергій Мироненко. По заході сонця вони на конях повільно виїхали. За півкілометра від села Су-Чан зупинився і промовив:
– Ти, Сер-Га, стій тут, у кукурудзі, і чекай мене, Су-Чан піде пішки.
Скинувши козацьку шапку із шликом і замінивши її на будьонівку, Су-Чан зник у темряві. В селі було тихо, лиш де-не-де валували собаки. Без пригод Су-Чан підкрався до одної хати, як кіт вліз на подвір’я. Коло татарської гарби із сіном помітив тачанку, запряжену парою коней. На тачанці стояв кулемет, коло нього вартував большевицький вояк із гвинтівкою в руках. Су-Чан витяг з кишені тонкий і довгий мотузок, підкрався, накинув петлю на шию вартового і сильно смикнув мотузком до себе. Большевик без крику впав на землю. Су-Чан миттю зв’язав йому руки, запхав у рот якусь шмату і вкинув большевика на тачанку. Все це забрало йому, може, хвилину. Скориставшись, що ворота були відчинені, Су-Чан сів на тачанку і виїхав на вулицю. Виїжджаючи з воріт, натрапив на двох большевиків.
– Куда, Єрофєєв, єдєш? – запитав один по-московському.
– Пріказ камісара, – відповів Су-Чан і вдарив по конях.
– Що за пріказ? – загомоніли большевики. – Может, виступаєм із села?
Але Су-Чан вже був далеко. Наблизившись до місця, де він лишив Сергія Мироненка, Су-Чан закричав:
– Сер-Га! Сідай на коні, тікай до сотні!
Прибувши до сотні, Су-Чан відрапортував:
– Пане сотнику! Маєш один большевик, один кулемет і два козаки, що вернулися з розвідки! Про кількість большевиків тобі розкаже полонений! А Су-Чан і Сер-Га хочуть спати!
Настрашені таким зухвалим наскоком большевики тієї ж ночі покинули село.
Українська армія посувалася в Крим.
Т. СИДОРЕНКО
Примітки
1. Хунхуз – бандит, розбійник.
2. Шанго – добре, гаразд. |
