23 червня 2011 р. вийшла у світ нова книга Романа Коваля.
У цей же день вона була презентована у Вінниці
У дослідженні розповідається про Михайла Гаврилка – скульптора, художника, поета, творця і чотаря УСС, повстанського отамана. Його доля тісно пов’язана з долею українців Австро-Угорщини та Російської імперії, адже в історію він увійшов не тільки як митець, а і як провісник Самостійної України та організатор війська – Українських січових стрільців і Сірої дивізії Армії УНР.
Михайло Гаврилко – творець бурхливої шевченкіани. Тараса Шевченка він увічнив у погруддях, пам’ятниках, барельєфах, горельєфах, портретах, плакетках, медальйонах та у слові. “Се наче квінтесенція Шевченкової поезії, ще закоханої у минувшинї і не зневіреної у її велич”, – так оцінив Микола Голубець проект пам’ятника Тарасові Шевченку роботи Михайла Гаврилка.
Тарас Шевченко був для Гаврилка, поруч із князем Святославом, головною фігурою української історії та української духовності. Гаврилко вважав, що “кожне слово Шевченка-пророка паде, як стріла божого грому, ведучи в шалений бій найпалкіші серця найкращих синів України за неї”. З вогненним словом Шевченка полтавський козак пішов у бій проти Російської імперії, громадянином якої був, пішов, бо вона поневолила його Батьківщину. Під час Першої світової війни, ведучи до бою свою чоту, сформовану з гуцулів та галичан, він звертався до Дажбога, щоб той охоронив його вояків, і до Сварога, щоб накидав на ворогів блискавок. Попри таку дивовижну для греко-католиків поставу, Михайло Гаврилко став одним з найулюбленіших старшин січового стрілецтва.
Про Михайла Гаврилка хотів написати повість Юрій Липа, але трагічна смерть стала на перешкоді здійсненню планів. Ця книга є спробою втілити мрію Юрія Липи, який вважав, що широке полотно пригод М. Гаврилка “викликало би більше цікавості, як не один західноєвропейський динамічний роман”.
Життя його завершилось трагічно – восени 1920 року на станції Полтава більшовики спалили його в топці локомотива. Спалили живим.
Усі без винятку школярі і студенти СССР знали, хто такий Сергій Лазо. Знали його як “героя громадянської війни”, якого спалили в топці паротяга білогвардійці. Сергія Лазо було гідно вшановано: його іменем названо село, де він народився, залізничну станцію Уссурійської залізниці, де він загинув; в Кишиневі та Владивостоці йому поставлено пам’ятники, в Кишиневі діяв музей Котовського і Лазо. Іменем Сергія Лазо названо села і міста, вулиці та площі в півсотні міст і сіл, а також райони, перевал, теплохід. Про нього написано книжки, знято фільми, створено оперу, на його честь складались пісні, випускалися марки та листівки.
Чи школярі та студенти України знають, хто такий Михайло Гаврилко? Чи знають про нього історики, мистецтвознавці, професори, академіки, генерали, журналісти чи народні депутати України?..
20 літ минає від дня проголошення незалежності України, за яку він поклав своє життя, а чи вшановано його подвиг? Чи знято про нього фільм, чи названо його іменем вулиці та площі, чи складаються на його честь пісні? Чи хоч де поставлено йому пам’ятник або меморіальну дошку? А він відкривав перші українські школи в Ковелі та Луцьку, ставив пам’ятники Тарасові Шевченку в Прикарпатті, на Буковині та рідній Полтавщині, воював за Україну як січовий стрілець, сірожупанник, повстанський отаман.
Надзвичайно ошатна книга про митця-вояка має 472 сторінки кольорового друку. У ній вміщено понад 600 листівок і фотографій, більшість з яких оприлюднюється вперше. В додатках до книги – близько сотні документів, більшість з яких також вперше вводиться в науковий обіг. Формат книги – альбомний, папір – крейдований, друк – кольоровий, палітурка – тверда, кольорова.
Перша презентація книжки “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” відбулася у переповненому залі кінотеатру “Родина”, що в центрі Вінниці. В цей же вечір вінничани змогли побачити і фільм Романа Коваля та Олександра Домбровського “Отамани Холодного Яру” (ТРК “Культура”, 2010). Звучали пісні доби Визвольної боротьби у геніальному виконанні кобзаря Тараса Силенка. Діяльність Історичного клубу “Холодний Яр” благословив владика Онуфрій – епіскоп Вінницький та Брацлавський. Від Вінницької організації Національної спілки письменників вітав гостей Григір Мовчанюк. Промовляли депутат Вінницької міської ради Антон Бойдаченко (один із меценатів книжки) та член Історичного клубу “Холодний Яр” В’ячеслав Березовський – організатори зустрічі з Романом Ковалем, Олександром Домбровським і Тарасом Силенком.
Щира подяка організаторам презентації!
А читачам – щасливої мандрівки стежками-дорогами чотаря УСС та повстанського отамана Михайла Гаврилка!
Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
Вітаємо!
Щиро вітаємо у нашому колі нових членів Історичного клубу “Холодний Яр” – доктора медичних наук професора Ореста Абрагамовича, автора сайту “Український військовий некрополь” Андрія Афанасенка, вчителів В’ячеслава Березовського та Олександра Навроцького, юриста Олександра Бєсєдкова, доктора фізико-математичних наук професора Вадима Шмирьова, режисера Олександра Рябокриса, підприємців Лесю та Олега Островських, вільних селян Юрка Хмару, Олександра Ромащенка-“Карбалу”, Олександра Рибалку та доктора економічних наук професора Людмилу Шульгіну.
Орест Абрагамович є онуком полтавського отамана Михайла Гаврилка, а Юрко Хмара – нащадком цвітнянського отамана Пилипа Хмари. Козакував і батько діда Карбали. Всі ці люди причетні до вшанування пам’яті борців за волю України.
Боже нам допомагай і далі!
“Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”
6 липня о 17.00. в Києві, в Національному музеї Тараса Шевченка (бул. Тараса Шевченка, 12), відбудеться презентація нової книги Романа Коваля “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”.
Вестиме презентацію письменник Василь Портяк.
У вечорі візьмуть участь кобзар Тарас Силенко, письменник Василь Шкляр, інші достойники.
|
