10 літ тому Всеукраїнське політичне об’єднання “Державна самостійність України”, Історичний клуб “Холодний Яр” та редакція газети “Незборима нація” щиро вітали з 80-літтям Таїсію Калагурську – дочку отамана Ананія Волинця, чудову українську жінку, яка, писали ми тоді, “52-ге літо не з доброї волі зустрічає на непривітній сибірській землі. В цей день хочеться, пані Таїсіє, сказати Вам найтепліші слова, підтримати, підставити плече… Саме Ви з чистим серцем можете повторити слідом за нашим Пророком слова, які стали віщими для багатьох поколінь українців: “Караюсь, мучусь, але не каюсь”. Знаємо, що Вас тримають зараз тільки спогади – про Україну, Батька та Маму. Ми теж сильні спогадами – про світлі роки Визвольних змагань, не одну сторінку яких своєю кров’ю написав і Ваш Батько. Його ім’я вже повертається в Україну. Віримо, що невдовзі в Україні будуть вулиці і площі його імені. Бажаємо Вам, пані Таїсіє, довгих літ, – щоб хоч на схилку літ запізнатися таки з променями Української Перемоги!”
І ось минуло 10 років. 21 травня Таїсії Ананіївні Калагурській виповнилося 90 років. Чи “запізналася” вона “з променями Української Перемоги”? Тривожні вістки приходять до неї з Батьківщини. Безрадісні, гнітючі. Україна втрачає позицію за позицією, а розпашіла і радісна московська орда заливає нашу землю. Як тут втримати оптимізм, як не втратити надію? Але згадаєш, в яких тяжких умовах боролися Ананій Волинець та його побратими, то й незручно може стати за хвилинну невпевненість.
Ми сильні, пані Таїсіє, пам’яттю про Визвольну боротьбу, про її героїв, про Вашого батька, який підняв на боротьбу проти Москви 10000 подільського козацтва. І ця пам’ять і повага до наших дідів не дає нам права на песимізм, та й песимісти ніколи не перемагають. Тож промені слави будуть!
Вам же, дорога пані Таїсіє, бажаємо, щоб твердий батьківський корінь ще не один рік тримав Вас на землі, щоб Ви дочекалися добрих новин з України, які стануть для Вас найкращим ліком.
Довгих літ, здоров’я і добрих новин з України!
Обнімаємо!
Від імені Історичного клубу “Холодний Яр”, газети “Незборима нація” та її читачів
Роман КОВАЛЬ
На світлині – Таїсія Калагурська із сином Богданом.
Львів, 25 червня 1951 р.
|
