• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Традицією для патріотичної молоді Києва стає вшанування холодноярських отаманів, які 9 лютого 1923 р. підняли повстання в Лук’янівській в’язниці. Як і торік, ініціаторами заходу стали лідер рок-гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк, голова київської “молодіжки” ВО “Свобода” Руслан Андрійко та студент Іван Стичинський.
На стіні Лук’янівської в’язниці хлопці встановили інформаційний стенд з іменами та прізвищами загиблих отаманів та історичною довідкою про повстання. Поклавши квіти та розвісивши на мурах та стінах сусідніх будинків інформацію про цю подію, юні патріоти заспівали гімн.
Невипадковою стала зустріч під мурами в’язниці із селянином з Черкащини, який закликав відвідати батьківщину славетних отаманів Чучупаків, Хмари та Гризла.
Радіє, що кияни не забувають подвиг холодноярців, Тамара Демидюк, племінниця отамана Дениса Гупала, який загинув під час повстання 9 лютого. В листі до редакції “НН” вона пише: “Минуло 88 років, як у Лук’янівській в’язниці загинули холодноярські, чорноліські та київські отамани та їхні козаки. В застінках вони не тільки не схилили голови, а й вчинили відчайдушну спробу вирватися на волю. 14 років тому, українське радіо вперше повідомило, що в цей день у Київському будинку вчителя відбудеться вечір пам’яті холодноярських отаманів, які поклали свої буйні голови 9 лютого 1923 р. в Києві. Цей вечір провів Історичний клуб “Холодний Яр”. Щиро дякую організаторам того пам’ятного вечора, бо ж та трагедія була тоді мало кому відома. Дякую і хлопцям, які торік і цього року вшанували мого дядька та його побратимів. Передавайте вітання і Василеві Шкляру зі здобуттям Шевченківської премії!”
До привітань на адресу письменника приєдналося багато українців, в тому числі й професор Вадим Шмирьов з Новосибірська. Він пише в листі до редакції: “Довідався, що Василеві Шкляру дали Шевченківську премію за “Чорного Ворона”. Дуже зрадів. Щиро вітаю його! Та хочу і Вас, пане Романе, привітати з цією дуже важливою подією. Це визнання важливості теми Визвольної боротьби українців у 1920-ті роки, якій Ви віддали так багацько зусиль. Усі це визнають і дуже Вам вдячні. Будемо сподіватись, що тепер ця тема набере ще більшого розголосу”.
Слава і вічна пам’ять нашим героям! Слава Україні!
Віримо, що дороги ще не раз зведуть патріотів – і в Холодному Яру, і на барикадах боротьби за кращу долю України.

Тамара ЗДОРОВЕЦЬКА