| Передплата |
Untitled Document
“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.
|
|
| Згадуючи Григора Тютюнника |
...А мене Григір Тютюнник якось мало не відлупцював та ще й при всіх!
Але розкажу по порядку.
В Ірпінському будинку творчості письменників у грудні 1979 року відбувалася
нарада молодих авторів. Мені пощастило потрапити на ту нараду від Броварської
студії “Криниця”. Пригадую, серед молоді – Світлана Короненко і Марина
Ломонос, Таїсія Одрина і Оксана Забужко. Були й Павло Гірник, Станіслав
Шевченко, Микола Луговик, Тарас Унгурян... А ще талановита поетеса Валентина
Поручник, яка тоді гарно дебютувала, але її ім’я більше ніде я не чула,
вона для мене злинула й розтанула, як у мареві...
Обстановка була піднесено-артистична, щира, можна було отак запросто
зазирнути на вогник, наприклад, до Тамари Коломієць, вона саме проживала
у Будинку творчості (пізніше пані Тамара дала мені рекомендацію до Спілки
письменників). Чи зайти до когось з інших відомих майстрів пера.
Ось уже й останнє наше зібрання у Спілці письменників України. Нас
вітає Юрій Михайлович Мушкетик, який щойно повернувся зі Сполучених Штатів
Америки. Він напучував нас, молодих, і ми, затамувавши подих, слухали.
Зокрема, він сказав: “Уявіть собі, плине потік нових видань, і тільки тисячна
з-поміж них, або й ще менше залишиться в історії літератури!” Ми слухали,
й чи не кожний з нас, тоді молодих авторів, потайки загадував: “А може,
то саме моя, саме моя книжка витримає іспит часом і зостанеться в пам’яті
народу?!” А зовсім юна тоді Марина Ломонос прочитала вірш, де був рядок:
“Ой візьміть же мене в коло!..” В коло обраних, так я тлумачила Маринин
вірш.
А далі багато хто з учасників наради спустився по сходах у спілчанське
кафе “Еней”. А там – Григір Тютюнник! Гордопишний, у білій сорочці (це
ж він, бувало, говорив, що письменник повинен виглядати!), він походжав,
час від часу стріпуючи красивим розкуйовдженим чубом. І кожного з нас тішила
його присутність, це ж сам Тютюнник! У його проникливому погляді грали
бісики. Як тут не згадати вислів письменниці Валентини Запорожець: “Немає
генія без крапельки безумства, саме ця краплиночка безуму робить митця
великим!” Її слова повною мірою стосуються Григора Тютюнника. Того передноворічного
вечора він був трохи захмелений і, як завжди, епатажний. Придивлявся до
молодих, заговорюючи то з одним, то з другим.
Озирнувся і на мене:
– А ви з якої області приїхали?
Мене чомусь часто сприймають за особу з провінції.
Відповідаю Тютюнникові з усмішкою:
– Я, Григоре Михайловичу, киянка, я столичну булочку з’їла.
– А в якому жанрі працюєте?
– Дебютувала як поетеса, але пробую писати й прозу. Та насамперед
я завідувачка бібліотеки... Еге ж, кращий письменник серед бібліотекарів,
і кращий бібліотекар серед письменників.
– О, бібліотекарка, – зрадів живий класик, – цікаво, що зараз читає
народ?.. От саме вам, Олю, книги яких сучасних українських прозаїків до
смаку?
Я, не роздумуючи, стала називати, як на екзамені – Володимир Малик,
кожну нову книгу якого чекаємо в бібліотеці як видатну подію, Анатолій
Дімаров, Дмитро Міщенко... а далі літераторів, книги яких, або журнальні
публікації прочитала перед нарадою в Ірпені... Віктор Баранов, Григорій
Булах, Олексій Микитенко, Василь Шкляр...
– Добре, добре... – киває головою Тютюнник і екзаменує далі. – А з
російських прозаїків?
– Із російських?..
Я задумалася, бо тут не була обізнаною. Але ж назвати бодай якесь ім’я
хочеться! Нашвидку стараюся пригадати, що я недавнечко бачила в нових бібліотечних
надходженнях? Та й бовкнула перше-ліпше:
– От, приміром... мені подобається Чаковський... Його нова книга “Блокада”.
Григір Михайлович спохмурнів:
– Та ну!
А далі до всіх:
– Люди, ви тільки послухайте, їй... їй подобається Чаковський!
Усі насторожились. А Тютюнник став мене розпікати:
– Подобається Чаковський, кажете? – і підступає впритул, та знову на
весь голос: – А може, вам, шановна, ще й подобається автор “Малої Землі”,
“Відродження” та “Цілини”? Ну, признавайтеся, подобається?
Я вже й не рада була, що ввернула оте недоречне ім’я. Могла би когось
іншого назвати!
– Та в Чаковського ж книги дуже товсті... – пролепетала я.
– Еге ж, товсті, собака не переплигне! А ви не дивіться на об’єм книжки
– буває вона маленька, а як зоряна речовина!
– Мені ще подобається... Шукшин, – згадала я, – еге ж, Василь Шукшин!
– Це вже хтось підказав, – мовив Тютюнник і обвів поглядом присутніх.
Ситуацію розрядила Таїсія Одрина:
– Ви не хвилюйтеся так, Григоре Михайловичу, – сказала вона, – Оля
в нас гуморист, про Чаковського вона пожартувала.
Якраз піднесли пляшку вина, Тютюнник налив у келихи:
– П’ю за вас, – мовив він, – молодих і... жартівливих!
Ольга СТРАШЕНКО, член Національної спілки письменників України,
лауреат премії ім. Василя Симоненка |
|
| Подяка |
Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”! Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!
Людмила АНДРУСИШИН – 300 грн.
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 340 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Михайло КОВАЛЬ (Черкащина) – 2000 грн
Сергій ТЕЛЯТНИК (м. Первомайськ) – 2000 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 3000 грн.
Передплачуйте газету “Незборима нація”
Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!
|
|
