 – саме ці слова Тараса Шевченка пригадалися, коли залишав Будинок культури села Воронькова, де відбулася сесія Вороньківської сільської ради.
30 вересня депутати сільської ради вирішували долю напису на пам’ятникові, що встановлено в центрі Воронькова в День Незалежності на честь вороньківських козаків, що загинули у бою за Українську державу. “Вічна слава і пам’ять героям Вороньківської сотні Переяславського полку, полеглим за Вільну Україну в бою з більшовиками на берегах Трубіжа 4 лютого 1919 року”, – такий напис викарбовано на монументі.
Депутати розглядали подання мешканців села, які вимагали прибрати згадку про більшовиків. В актовій залі Будинку культури зібралося чимало противників вшанування українських героїв. Були й українські патріоти. Сільський голова Ігор Заборний, відкривши засідання, надав можливість виступити сторонам конфлікту.
Коли виступали противники пам’ятника борцям за волю України, його оборонці тихо слухали, хоч з ворожих вуст злітали такі словечки як “бандити”, “куркулі” та інші, просякнуті московсько-грабіжницьким духом. Вороги зухвало стверджували, що ніякої Вороньківської сотні козаків Переяславського полку Армії УНР не було, а була банда. Член ветеранської організації з Борисполя нахабно вимагав “убрать с тєріторіі етат памятнік”.
Коли слово взяли захисники пам’ятника, ветерани КПУ зчинили ґвалт. Не подіяла навіть заувага літнього вороньківця, що монумент освячено настоятелем Української православної церкви, який і відспівав загиблих козаків. Не дослухалися й до наукового співробітника Бориспільського музею Тетяни Гойди. Депутати сільради постановили до 30 жовтня прибрати з монумента згадку про більшовиків.
Проти кого ж тоді воювали вороньківські козаки? Може, самі із собою?
Ніби про цей випадок висловився Тарас Шевченко в поезії “До Основ’яненка”: “Тяжко, батьку, жити з ворогами!”.
І ось нова вістка з Воронькова – меморіальну дошку замазано фарбою…
Поезію “До Основ’яненка” Кобзар завершував так:
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине,
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Вадим ШАПОШНІКОВ, онук вороньківця Дмитра Шапошника,
який не повернувся із Другої світової війни |
