“Це найкращий Великодній подарунок”
Шановний пане редакторе! Випадково потрапив мені в руки Ваш часопис, ч. 1 (287) 2010 р. Не повірила своїм очам: там чудове шлюбне фото моїх батьків і стаття про них – “Лікар Богданівського полку та його вірна дружина”.
За цю велику несподіванку Вам велике спасибі від цілої нашої родини! Що хтось про них знає, та ще й в Україні – це просто для нас неймовірно… Це найкращий Великодній подарунок, який ми могли дістати. І не вимріяний!
Дякуємо Вам і бажаємо успіхів у Вашій праці, яка, мабуть, не легка буде у нових обставинах. Хай Вам пан Біг помагає в усьому!
З пошаною та побажанням радісних та сонячних Великодніх свят
Оксана БРИЗГУН-СОКОЛИК за цілу родину
Канада
“З нетерпінням чекаю…”
З нетерпінням чекаю Вашої книги про Івана Ремболовича. Знаю про нього з публікацій про 2-й Зимовий похід під проводом Юрка Тютюнника. Те, що Ремболович під час Другої світової війни служив у дивізії “Галичина”, зовсім не є підставою звинувачувати його в колаборантстві. Такі “колаборанти” – справжні патріоти України, а українці в Красній армії воювали за Совєтський Союз, а не за Самостійну Україну. Я це зрозумів ще років 30 тому.
Впевнений, що прийде час й Україна вклониться і дивізійникам, і т. зв. поліцаям, які боронили наш народ від більшовицьких банд, інспірованих НКВД.
Леонід ВОЛОШИН
Ялта, Крим
“Я не шовініст, але…”
Прошу вислати мені ще 4 примірники “Підстав націократії”. Цю книгу треба вивчати у школі. Я на 90% згоден з висновками цієї книги, по суті Програми відродження нашої держави. 1994 року написана, а я тільки тепер узнав про неї і прочитав. Як пізно! Чому вона раніше мені не попалась?! Я би поступав зовсім по іншому… В Україні сонце повинно світити в першу чергу українцям, а потім уже іншим. Я не шовініст, але в Україні ніяка інша нація не повинна домінувати.
Микола КОЛІСНИК
с. Галаганівка Чигиринського р-ну Черкаської обл.
“Особливо гордий мій син”
Дуже-дуже дякую за книгу “Отаман Орлик”! Вона мені сподобалася і змістом, і оформленням. Я й моя родина поки встигли її перегорнути, але судячи з реакції, вражені всі, особливо гордий мій син. Пане Романе, ця книга – велика праця, хочу висловити своє захоплення і вдячність.
Власну історію в нас, українців, відібрали, а те, що пройшло через сито ідеологічної цензури, спотворено до невпізнанності. Бажаю книзі щасливого шляху до сердець читачів, а Вам, пане Романе, творчих перемог та особистого щастя.
Як я жалкую, що колись не розпитала старше покоління про події їхнього життя!
Сподіваюсь на те, що вони бачать наші зусилля з небес і радіють, що правда-таки перемогла.
Наталка МОРОЗОВА, онука Якова Хоменка, помічника отамана Орлика |
