За московсько-більшовицького режиму влада знищувала нашу національну інтелігенцію та наполегливо виховувала з української молоді свою, московську, комуністичну. Заохочуючи до прислужництва, підгодовувала її в закритих розподільниках, надавала різні привілеї. Багато з них щиро служили окупаційній владі, допомагали викривати “українських буржуазних націоналістів”, були сексотами. Після розвалу російської імперії вихована Москвою інтелігенція швидко пристосувалася до нової ситуації, зберегла привілейоване положення і, живучи в ситій благодаті, продовжує протидіяти національному самоусвідомленню народу.
Іван Франко століття тому писав: “Народе мій, змучений, розбитий, мов паралітик той на роздорожжу, людським презирством, ніби струпом вкритий!” Що змінилося за сто років?
Знову народ безпорадно терпить окупантів.
Чому ми так занепали духом?
Та тому, що не знає себе, не знаємо своєї історії, зокрема, боротьби проти московського нашестя 1917 – 1920-х років.
Високопосадовець Турчинов навіть звинуватив український народ, що той, мовляв, не чинив ніякого опору, “по-скотськи тупо подихав” в часи Голодомору. Звинувачення Турчинова є наслідком незнання історії народу, від імені якого він виступає. Ця людина не знає про широкі селянські повстання напередодні Голодомору. За даними ҐПУ, наприклад, у 1930 р. в повстаннях проти совєтської влади взяло участь 4 млн. українців!
Може, Турчинов ще засуджуватиме військовополонених, які “по-скотськи тупо” йшли на смерть, коли їх, як худобу, гнали фашисти? І євреї, до слова, йшли в Бабин Яр та газові камери без опору, паралізовані страхом. Може, і їх Турчинов звинуватить? А в’язні ГУЛАГу? Вони теж “по-скотськи тупо” плелися під окриком: “Шаг влево, шаг вправо – расстрєл!”.
Коли перший віце-прем’єр Турчинов не знає історії нашого народу, це погано, коли ж народ забув свою трагічну історію – це небезпечно.
Треба позбутися рабської залежності від стереотипів імперської пропаганди. А сьогодні навіть дехто з творців культури шанобливо озирається на росіян, називає їх братами. Рішуче виступити проти них не вистачає духу.
На превеликий жаль, у свідомості багатьох українців досі бандити російської окупації є “героями громадянської війни”, а борці проти окупантів – бандити, або й викреслені із свідомості. А це моральний злочин перед захисниками Вітчизни, які поклали свої життя за нашу свободу!
Андрій МАРТИНЕНКО, полковник у відставці,
учасник бойових дій Другої світової війни |
