 Перекинути війну на територію росії – уперше таку думку я прочитав років 15 – 20 тому в мемуарах Якова Гальчевського, полковника Армії УНР.
Не вірилось у таке, думав, що Яків Гальчевський говорить про бажане, але нереальне.
І ось тепер це сталося.
Звичайно, радість увійшла в наші серця.
Але й охопили сумніви: а чим це закінчиться? Відступом, який буде тільки на руку Москві?
12 серпня в листуванні із Сергієм Василюком прочитав, що вояки його підрозділу не тільки радіють, а й заздрять тим, хто бере участь у цій історичній події. Я йому відповів: така заздрість прекрасна!
Потім почув, що й вояки інших підрозділів шалено радіють.
Визвольний похід ЗСУ на територію рф підняв вояцький дух нашого війська.
Від звільнення Херсона в листопаді 2022 р. це перша на фронті радісна подія загальнонаціонального масштабу. А підняття вояцького духу – запорука наших подальших успіхів.
Вояцькі відео з визволеної української етнографічної землі Суджанського району, встановлення українських прапорів надихають, ми бачимо, що наших вояків охопила радість, неймовірний запал, який додає їм сил і бажання бити лютого російського ворога, принизити його.
Тішить, що наші союзники радіють разом з нами. І зростає бажання енергійніше допомагати нам. Таке враження, що в наших союзників спадає полуда з очей, – вони побачили, що “непереможну” росію можна бити на її території.
Тішить розгубленість путіна та його кремлівської імперіалістичної банди.
Отже, “Ще не вмерла України ні слава, ні воля!”
А Сергієві Василюку бажаю відіграти концерт вояцької пісні в Суджі та інших відвойованих наших козацьких селах і містечках.
Козакам ЗСУ слава! Роман КОВАЛЬ
Світлина Анни Калюжної, “Новинарня” 
|
