 Доля звела нас раптово, швидко. Ще таких молодих і сповнених жагою пізнання наших звичаїв, традицій, спраглих до звершень. Ми разом у них поринали з головою, наповнювались ними, надихалися, жили “Спасом”. Доповнювали його, насичували собою.
З першої зустрічі ми відчули спорідненість, єдність сприйняття світу і відчуття його. Зв’язалися в один міцний вузол на роки, назавжди. Нерозлийвода, двоє всюди, завжди.
Коли мене спіткало лихо, ти підставив надійне плече і тримав міцно, надійно.
Твоє перше козацьке ім’я було “Дрімай”. Ти дістав його на вишколі, нашому з тобою першому. Згодом я кликав тебе “Козак Василь” – як головного героя фільму “Пропала грамота”, бо ти нагадував його за характером, змістом, духом. Воно стало твоїм другим козацьким ім’ям та подобалось тобі, бо ти змінювався, ставався.
Ми пліч-о-пліч загартовувалися, ставали досвідченими, сильнішими. Творили, створювали, розширювали, підіймали планку. Ти став найкращим, найщирішим учителем, тренером, тим, хто веде. Завжди готовим допомогти, віддатись повністю, без залишку, щиро, безкорисно.
Ми розділили стільки приємного, захопливого, щасливого. Ціную кожен момент, зігріваюся кожним.
Ти перевертав цей світ завзято, натхненно, невтомно, і він корився тобі. Всі, кого ти торкнувся, люблять тебе.
Ти змінив багатьох на краще, створив багатьох зі світла. Вони нестимуть його далі, завжди.
Ти створив “Вихор” і став ним сам. Ще більше, ще сильніше творячи, плекаючи, викохуюючи. І тобі вдалось, він є і буде завжди. Твій осередок – це справжня родина – щира, світла, добра, міцна.
Щаслива доля зробила тебе моїм Кумчиком, і ти ним будеш завжди! Найкращим, найкрутішим!
Ти зустрів лихо поруч зі мною, як личить воїну – безстрашно, впевнено, звитяжно, стійко, невідступно! І не втратив світла в горнилі бою!
Кумчику, сумую за тобою, проводжаю, як має бути, відпускаю. Знаю, що ти вже пішов далі, бо так треба, так написано у вічності. Мати Слава несе тебе на своїх крилах у Вирій до нових світів.
Тримаю твоє світло, наповнююся ним, несу його далі. Рушай, Кумчику, рушай, учителю, рушай, воїне!
Честь! Дяка! Шана!
Світе! Здіймаємо руку до небес! Шануймо його! Він рушає! Михайло ПРЕОБРАЖЕНЦЕВ 
|
