 На захист “подєбрадця” Петра Шоха У виданні “Тиждень” за 19 грудня 2023 р. опубліковано статтю Ярослава Тинченка “Як Довженко вітав Петлюру на київському вокзалі 19 грудня 1918 року”. Далі цитую:
“Біографія Олександра Довженка в 1918 – 1919-х роках відома надзвичайно погано й оповита різноманітними плітками, нісенітницями та легендами. Одна з таких пліток-нісенітниць розповідає, що буцімто нікому ще не відомий лікар Михайло Булгаков, який перебував у лавах офіцерської дружини, стріляв біля червоного корпусу університету по ватажку студентського заворушення – Олександру Довженку. «Першоджерелом» цієї чутки були деякі члени ще радянської Спілки письменників України й такі собі патріоти похилого віку, що за часів СРСР мали змогу виїздити на Захід, зокрема до США. І от вони, з покликанням на українського емігранта Петра Шоха, який буцімто особисто знав Олександра Довженка в 1918 – 1919 роках, розповідали ці речі. Цікаво, що цей Петро Шох дійсно мешкав у США й помер 1972 року в Нью-Йорку. Але факти, викладені в його некролозі про службу в армії УНР і відзначення українськими нагородами, не підтверджує жоден документ. Тобто він за життя свідомо подавав неправдиву інформацію про себе. Але, зважаючи на якість «підробки» біографії, найімовірніше, Петро Шох був не просто самозванцем, а радянським агентом у США з відповідною легендою”.
На якій підставі пан Тинченко, до речі, друг ворога України Олеся Бузини, висунув заслуженому українському діячеві такі тяжкі звинувачення? У нього є документи про таку “співпрацю”? Чи просто так здалося?
Далі наводжу уривок статті про українського військового і громадського діяча Петра Шоха, голову Студентської громади УГА в Подєбрадах, з видання: Коваль Р., Моренець В., Юзич Ю. “«Подєбрадський полк» Армії УНР”. – Т. 3. – Київ: В-во Марка Мельника, Історичний клуб “Холодний Яр”, 2020.
ШОХ Петро Самійлович (пластове псевдо “Скит”) (28/29.06.1899, х. Вздвиж Чернігівського пов. Чернігівської губ., тепер с. Іванівка Чернігівського р-ну Чернігівської обл. – 13.07.1972, м. Аккорд, шт. Нью-Йорк, США). Військовий і громадський діяч, інженер-гідротехнік (30.06.1931); член Студент. громади УГА в Подєбрадах (1927 – 1928), її голова... заст. курінного 1-го куреня старш. пластунів ім. гетьмана П. Орлика в Подєбрадах і кошовий пластового коша в Подєбрадах (1926 – 1927), голова Об’єднання праці українських інженерів у Львові (1941)… співзасновник і голова Т-ва українських інженерів Америки (1966), голова Т-ва абсольвентів УГА, член Нью-йоркського відділу ОбВУА; звання – козак 3-го Сердюцького полку Армії Української Держави, 3-го полку Січових стрільців Армії УНР, підхорунжий 4-ї Київської дивізії Армії УНР”.
У нашій довідці про Петра Шоха опубліковано і його автобіографію (“Curriculum vitae”), написану 1924 року в Каліші – польському таборі для інтернованих вояків Армії УНР. Ось що писав Петро Шох (подаю уривок): “Я, Шох Петро, українець, віри православної… У кінці липня 1918 р. по мобілізації покликано мене до війська й залічено в 3-й Сердюцький полк у Київі (служив разом із земляком Олександром Довженком. – Ред.); цей полк по державному перевороті в грудні 1919 р. переіменовано в 3-й С. С. полк.
У січні 1919 р. попав у полон до большевиків. У грудні 1919 р. вступив добровільно до Українського війська – в 3-й Галицький корпус. 21 листопада 1920 р. в складі Армії У.Н.Р. (4 Київська дивізія) перейшов польський кордон і був інтернований”.
1924 року Петро Шох прийнятий на гідротехнічний ф-т УГА в Подєбрадах. 17 грудня 1925 р. вступив до Пласту. Вихованець пластового гуртка ч. 3 “Сичі” 1-го куреня старш. пластунів ім. П. Орлика в Чехії. Склав першу пластову пробу і здобув ступінь пластуна-учасника. Пластову присягу склав 21 березня 1926 року. “Пластове слово честі” підписав 21 квітня 1926 р. в Подєбрадах… Чорношличник Валентин Сімянців засвідчував, що студенти УГА любили Петра Шоха…
Петро Шох закінчив гідротехн. відділ інж. ф-ту УГА в Подєбрадах. Дипломну роботу захистив “з успіхом дуже добрим”. У квітні 1934 р. працював інженером у Польщі... В 1939 р. з приходом большевиків перебував в м. Кракові. Очолював виховання ремісничої молоді при Українському допомоговому комітеті (Львів, 1941 – 1944). “В 1944-му р. покинув назавжди м. Львів і подався з дружиною та трьома малими дітьми на Захід. Кінець війни застає його в Тюрінгії”. Від 1949 р. – у США, працював інженером-гідравліком. Петро Шох – співорганізатор та учасник 1-го з’їзду українських інженерів Північної Америки.
У некролозі в журналі “Вісті комбатанта” читаємо: “(…) Як підхорунжий [служив] в кількох частинах дієвої армії, якийсь час також і в Галицькій армії, а пізніше постійно в 4-ій Київській дивізії. Був ранений і по одужанню повертає назад до своєї дивізії. 20-го листопада 1920 р. з закінченням воєнних дій на протибольшевицькому фронті разом з Армією УНР перейшов границю польської займанщини й був інтернований поляками. Як військово-інтернований Петро Шох перебуває в кількох лагерях…” Похований на Українському православному цвинтарі в Бавнд-Бруку.
У списку джерел до нашої статті про Петра Шоха – 12 позицій.
Тож запитую: на якій підставі Ярослав Тинченко намагається зганьбити ім’я достойного українського діяча, славного “подєбрадця” Петра Шоха? Невже через те, що Михайло Булгаков, “який перебував у лавах офіцерської дружини, стріляв біля червоного корпусу університету по ватажку студентського заворушення – Олександру Довженку”?
До слова, Тинченко давній апологет Булгакова – ще 1997 року він видав у Галичині книгу російською мовою “Белая гвардия”, де романтизував ворогів України – “родственников и друзей семьи Булгакових”, щиро використовував російські наративи, як-от “громадянська війна”...
Колись Ярослав Тинченко публічно заявив, що всі спогади вояків Армії УНР “написані на Короленка, 38”, тобто в КГБ (тепер вул. Володимирська, 38). І от знову взявся дискредитувати борців за волю України. І ця людина є заступником директора з наукової роботи Національного військово-історичного музею України…
Мабуть, заслужено… Роман КОВАЛЬ, Історичний клуб “Холодний Яр”
Київ, 28 грудня 2023 р. На світлині – Петро Шох. 
|
