Читаю, читаю, читаю, дорогий пане Романе! Читаю Вашу “Незбориму націю” в електронній версії, у категорії “Архів газети”! Читаю розсипані Вашою щедрою рукою перлини новітньої історії України на шпальтах Вашої неповторної газети! Знаходжу серед них і близькі моєму серцю відомості про кобзарів – моїх побратимів по духу: Тараса Силенка, його сина Святослава Силенка, Михайла Коваля і всіх інших. Зі зворушенням і глибоким почуттям вдячності за надану Вами нагоду прочитав і свої власні спогади про незабутнього Тараса Силенка, а в останніх двох номерах газети – і про мого дорогого кобзарського маестро Олексія Нирка! Тож щиро дякую Вам, пане Романе, за можливість відчути себе причетним до Незборимої Нації взагалі і Вашої газети з такою ж назвою зокрема!!!
А щодо мого життя-буття, то я, як і раніше, кобзарюю на ялтинській Набережній (коли нема дощу чи снігу) – слухачів-курортників дуже мало, але все-таки трапляються серед них привітні земляки-українці з Кубані, Поволжя, Далекого Сходу. Кажуть, що моя бандура нагадує їм про рідні корені. А ще я мушу грати, щоб не втратити навики кобзарювання, і цим, можливо, продовжую собі життя...
Та й взагалі, що б я був вартий без бандури в Криму?
Остап КІНДРАЧУК, кобзар
Ялта
28 грудня 2023 р. |
