16 січня 2024 р. Центр початкової військової підготовки добровольців “Січеслав” сповістив: “Серце козака Шаблі, першого сотника Старосамарської сотні Війська Запорозького Низового, скарбника 4-ї сотні Майдану, не витримало. Відійшов у Вирій. Сумуємо, брате, за тобою. Тут позначилося все: і тяжка праця коваля, до якої не міг повернутись останній час через втрату здоров’я, і звіряче побиття й тортури на Майдані 18 лютого 2014 року. Навіть переїзд у сакральне місце, до Холодного Яру, не допоміг набратися сил та відновити цікавість до життя... Спочивай з миром, брате козаче”.
Відгукнулася Наталія Романова: “Він був чудовою і талановитою людиною, справжнім козаком. Поселившись тут, у Холодному Яру, він знайшов спокій і займався улюбленими справами – мав чудовий сад, ходив до дубів у лісі, обробляв земельну ділянку, любив рибалити, мав наміри повернутися до ковальства. Саша чудово співав, знав багато козацьких пісень, дум, брав активну участь у громадському житті та у всіх заходах, що відбувались у нашій місцевості та в Холодному Яру. До нього завжди приїздили багато друзів. Тяжка втрата і біль...”
“Вірю, що він разом з нашими предками, – озвався Тарас Гайдамака. – Смалить люльку і, підкручуючи вус, тішиться. Як характерник, він буде приховувати нас у світлі дні та ночі й заговорювати від куль. Сумуємо, але радіємо, що знали тебе”.
А ось триптих від Антоніни Ісаєвої: “Слава козакові Шаблі! Легкої дороги до Вирію! Хай Душа вертається на землю в наступних поколіннях! Історичний клуб “Холодний Яр” 
|
